Визначення об’єктивного та суб’єктивного права і відповідних їм понять як діалектичних явищ у комплексному філософсько-правовому підході. Роль об’єктивного та суб’єктивного права в процесі формування структури права України та їх аксіологічне відбиття.
Аннотация к работе
Актуальність теми зумовлюється проблемними питаннями вчення про обєктивне та субєктивне право, що не знаходять відповідного розвязання в межах сучасного наукового знання. На цьому шляху наукова думка зустрічається з численними питаннями, що витікають із неясності частково метафізичних субстанціональних начал феноменів обєктивного і субєктивного права; з усвідомлення умовності й конвенціональності їх понятійних форм, обмеженості пануючих доктринальних уявлень, що визначають обєктивне і субєктивне право як феномени виключно позитивного характеру; з відсутності єдності в уявленнях про ознаки, обсяги, зміст, структуру, форми вираження понять обєктивного і субєктивного права, неповноти цих знань; з неоднозначності смислових інтерпретацій „обєктивного” і „субєктивного” як складових елементів синтетичних понять права в обєктивному та субєктивному смислах; з обєктивної складності їх науково точного визначення, унаслідок якої їх навряд чи загалом можна відобразити в однозначних дефініціях. Пізнання суперечливої діалектичної єдності в природі обєктивного і субєктивного права актуалізує доволі спірні питання співвідношення цих понять та пріоритету між ними. У цьому відношенні обєктивне право без перебільшення стає центральною проблемою будь-якого загальнотеоретичного або філософського вчення про право, щонайперше завдання якого полягає у встановленні достовірно обєктивних, тобто не залежних від осіб основ права. Актуальність теми увиразнюється й проблемою охорони обєктивного та субєктивного права, що посилюється в контексті утвердження охорони права як пріоритетного напряму правової політики України, розширення інструментальних засобів і складу субєктів охорони права, зростаючої ролі міжнародно-правових інституцій і одночасно недостатньої урегульованості даної суспільної сфери.Перший розділ „Поняття, зміст та співвідношення обєктивного і субєктивного у філософії та у праві” присвячено аналізу понятійних характеристик обєктивного і субєктивного у філософії та у праві, а також дослідженню співвідношення цих понять у відповідних перспективах. „Поняття та зміст обєктивного і субєктивного у філософії та у праві” наведено теоретичне узагальнення проблем: визначення та співвідношення обєктивного і субєктивного у філософському світогляді та правознавстві й запропоновано нове вирішення цих питань. Новизна розвязання проблем виявляється в уточнені та розвитку порівняльних характеристик понять обєктивного та субєктивного у філософії та праві. Шляхом порівняння встановлено багаторівневість змісту понять „обєктивне - субєктивне” у філософії й у праві, та залежність розуміння їх змісту від пізнавальної проекції. „Поняття та зміст обєктивного права” вказано на неоднозначність поняття обєктивного права, що відображується у двох основних масштабах розуміння: 1) соціального, як порядку зовнішніх взаємин; та 2) догматичного, як структури позитивних норм, що визначає цей порядок.Гносеологічне значення обєктивного і субєктивного у філософії ширше і переважно полягає у віддзеркаленні різних моментів або ступенів істинності ментальних рефлексій, тоді, як у правовій сфері виявляється, як правило, у віддзеркаленні відносної незалежності або залежності якісних визначеностей права від свідомості і волі. Поняття „обєктивне” і „субєктивне” у праві на відмінну від філософії не мають предметного значення, є виключно якісними, предикативними концептами, що засвідчує відсутність у них будь-якого власного юридичного наповнення, змісту. Зазначено, що у філософії й у праві поняття, які досліджуються, визначаються непростим складом основних і неосновних (вторинних) ознак, найголовнішими з яких є дві пари успадкованих від понять „обєкт” і „субєкт” властивостей: зовнішнє-внутрішнє; незалежне-залежне. Догматичні поняття обєктивного і субєктивного права відображають, головним чином, способи або форми існування права та повною мірою не розкривають сутнісно-змістовної сторони феноменів, що відбивають. У вузькому юридичному розумінні обєктивне і субєктивне право - це поняття, які не цілком покривають один одного: обсяг поняття обєктивного права ширший за обсяг своєї протилежності - поняття права субєктивного.