Філософський аналіз образу об’єктивної реальності, та обґрунтування її соціально-економічного змісту. Огляд товарного фетишизму, як ілюзорної форми свідомості, що відірвана від природного змісту буття. Нарис проявів осмислення ідеального в соціумі.
Аннотация к работе
Для нього ідеальне народжується в формах активної предметно-практичної діяльності людини і виявляється тільки a posteriori у формах суспільної свідомості як план, проект, образ цієї діяльності, що має предметне існування, тому дійсно співвідноситься з самою обєктивною реальністю. Внаслідок цього ідеальне і виступає щодо форм індивідуальної й суспільної свідомості як щось зовнішнє, подібне на саму обєктивну реальність і здебільшого сприймається безпосередньо як сама обєктивна реальність. Тому, щоб не приймати уявлення за реальність, необхідно розрізняти ідеальні форми, тобто такі, що зафіксовані в суспільно значущих предметно існуючих уявленнях про реальність, від обєктивних форм самої реальності. Таке розуміння ідеального випливає з тлумачення субєктності як форми, що притаманна лише людині, в діяльності якої знімається протилежність обєкта та його відображення у формах предметно-практичної діяльності людини, практики. Отже, ідея вже не відрізняється від істини, оскільки розуміється як її вище, найбільш повне відображення у свідомості, але все-таки не вважається самою реальністю, розумною формою самого буття.Ідеалізація виникає внаслідок того, що людина покладає власне сприйняття зовнішнього предмета в особливий предмет, формуючи образ-схему зовнішнього предмета, який можна цілеспрямовано зіставляти з реальністю ще не ідеалізованою. Перш за все йдеться про те, що розуміння ідеального як обєктивної визначеності склалося ще в античній філософії, де ідеальне розкривається як реальність того, що в ролі чогось одного створює буття всього, визначеність тієї або іншої реальності взагалі. І оскільки буття цього одного (Єдиного) реальне тільки через представлення одного в іншому і навпаки, то й існує воно тільки як те, що передбачається логікою існування реальності, чиста форма, ідея мовою Платона. Так для мислення Нового часу розуміння ідеального як цілісного, самобутнього утворення самої реальності, перетворилося в розуміння ідеального як утворення людської свідомості в його винятковій якості бути відображенням загальної природної властивості тієї чи іншої реальності. Як наслідок існує й реальна можливість того, що для-себе-буття існує лише у формі буття-для-іншого, коли одне (всезагальна природа обох окремостей) існує не реально, не як буття, а лише у формі іншого для буття та відображення цієї уявленої форми в рефлектуючи у розумі.У «Висновках» підбито основні підсумки дослідження обєктивності ідеальної визначеності соціально-економічної реальності. Визначається, що категорія ідеального в матеріалізмі відображає таку оптимальну форму буття, при якій загальна визначеність тієї або іншої реальності концентрується в загальному образі, що формується всередині життєвого циклу самої цієї реальності. До деякої міри загальне навіть відчужується в цьому представленні (обєктивній рефлексії), що не так уже й погано, бо означає прояв здатності матеріальної стихійної основи (субстанції) ставати субєктом, без чого загальне просто витало б у повітрі, не володіло б достоїнством реальності. Ідеальне є збіг відкритої загальності світу у формі субєкта з оптимальною (тому виміряною) загальністю обєкта, що досягає ступеня, найбільш близького до субєкта і спорідненого з ним.