Аналіз основних колізій та законодавчих прогалин в правовому регулюванні об’єктів правовідносин, пов`язаних з іпотекою. Розробка пропозицій щодо вдосконалення чинного іпотечного законодавства, які є найбільш оптимальними для їх реалізації в Україні.
Аннотация к работе
Нерухомість має значну економічну вартість, характеризується стабільністю цивільного обороту та є однією з найбільших економічних складових національного багатства. Прийняття Закону України «Про іпотеку» та інших нормативних актів, які так чи інакше повязані з регулюванням іпотечних відносин, дало можливість окреслити обєкт іпотечного правовідношення, визначити його особливості та провести відмежування від інших обєктів цивільних правовідносин. Відсутність комплексного наукового дослідження правових проблем обєкта іпотеки є перешкодою до подальшого всебічного формування ефективної політики у сфері іпотечних правовідносин, створення іпотеки як надійного способу забезпечення виконання зобовязань. Наведене свідчить про актуальність теми дослідження, її практичне значення для формування ефективної системи іпотечних відносин в Україні та створення теоретичної бази для подальших комплексних наукових досліджень. Для досягнення вказаної мети автором були поставлені такі основні завдання: - дослідити правову природу іпотечного правовідношення та місце в ньому обєкта;У свою чергу предметом договору іпотеки є: 1) нерухоме майно, яке відповідає визначеним у законі умовам передачі в іпотеку, має ціннісні властивості та певну вартість, за рахунок якої іпотекодержатель може одержати задоволення своїх вимог у разі невиконання іпотекодавцем (боржником) забезпеченого іпотекою зобовязання; 2) дії іпотекодавця, спрямовані на передачу обєкта іпотеки іпотекодержателю, наслідком яких є обмеження правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження обєктом. Матеріальна складова означає, що обєктом іпотеки є предмет матеріального світу (земельна ділянка та обєкти, безпосередньо повязані із землею (як наземні, так і підземні), переміщення яких у просторі не є вільнім та повязане з певними труднощами), що має певні ознаки (площа, місце розташування тощо). Запропоновано власну класифікацію обєктів іпотечного правовідношення за певними критеріями: 1) за правовим режимом обєкта та фактом повязаності із землею (фізично нерухомі речі та квазінерухомі речі); 2) за ступенем готовності нерухомого обєкта (нерухомі обєкти незавершеного будівництва та завершені нерухомі обєкти); 3) за оборотоздатністю речей (вільно оборотоздатні, обмежено оборотоздатні, необоротоздатні (вилучені із цивільного обороту); 4) за своїм фізичним походженням (природою) - нерукотворні нерухомі речі (природна нерухомість) та рукотворні нерухомі речі (штучна нерухомість); 5) залежно від фізичної повязаності нерухомої речі із землею (підземні нерухомі речі, наземні нерухомі речі та ті, що не повязані із землею); 6) залежно від складності обєкта - нерухомої речі (складні та прості); 7) за критерієм тілесності - тілесні (матеріалізовані обєкти) та безтілесні нерухомі речі (майнові права на нерухомість); 8) залежно від функціонального призначення обєкта (земельні ділянки, житло, обєкти незавершеного будівництва, квазінерухомість тощо). Іпотека земельних ділянок розглядається в двох аспектах: 1) іпотека власне самої земельної ділянки та 2) іпотека земельної ділянки «обтяженої» обєктами нерухомості (будівлями, спорудами). Сервітут повинен зберігати свою чинність не лише при переході права власності на земельну ділянку, але і при передачі її як в іпотеку, встановленні інших речових прав на земельну ділянку (суперфіцій, емфітевзис тощо), так і у разі виникнення зобовязальних прав щодо земельної ділянки (наприклад, права оренди).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці концептуальної моделі обєкта іпотечного правовідношення, визначенні його ознак та місця в структурі правовідношення, здійсненні наукової, багатоступеневої класифікації обєктів іпотеки, вирішенні практичних питань, повязаних з правовим режимом окремих соціально значущих обєктів цивільних правовідносин у сфері іпотеки. Забезпечувальна властивість іпотеки як речового способу забезпечення виконання зобовязання реалізується за рахунок її обєкта - нерухомої речі та ефективного правового механізму звернення стягнення на обєкт іпотеки. Матеріальна складова означає, що обєктом іпотеки є предмет матеріального світу (земельна ділянка та обєкти, безпосередньо повязані із землею, переміщення яких у просторі не є вільнім і повязане з певними труднощами). З урахуванням принципу «єдиного обєкта» передача в іпотеку земельної ділянки або майнових прав на неї повинна здійснюватися разом з наземними та підземними обєктами нерухомості (як завершеного, так і незавершеного будівництва), які повязані із земельною ділянкою міцним звязком і переміщення у просторі яких не є вільнім, а також майнових прав на обєкт незавершеного будівництва. Це зумовлено тим, що земельна ділянка та обєкти, безпосередньо повязані із землею, мають єдиний правовий режим і є складовими частинами однієї речі - єдиного обєкта.