Дослідження пам’яткознавства, як порівняно молодої науки. Розгляд матеріальної історико-культурної спадщини, як об’єкту пам’яткознавства та особливостей її використання в соціалізації індивіда на основі аксіологічної інформації, як його предмету.
Аннотация к работе
Как объект в ней принято материальное историко-культурное наследие, а предмет определяется особенностями его использования в социализации индивида на основе аксиологической информации. Зрозуміло, що як і будь-яка інша наукова дисципліна, пам’яткознавство повинно чітко визначитись з власними обєктом та предметом дослідження. Саме у забезпеченні доцільної творчої діяльності, направленої на перетворення світу і підпорядкування його інтересам людини, суспільства, полягає основний життєвий сенс і історична необхідність виникнення і розвитку свідомості, що надає людині здатності правильно відображати дійсність, передбачати майбутнє і на цій основі «творити світ» [2, 219]. Справа в тому, що на відміну від тварини взаємодію з навколишнім середовищем людина здійснює не як окремий індивід, а як елемент структури вищого порядку - суспільства, яке само по собі представляє певну цілісність, що взаємодіє з середовищем саме у цій якості. Однак вказані матеріальні утворення, виконуючи певні суспільні функції, одночасно втілили в собі саме суспільство, що їх породило, а відтак вони для нас сьогодні є не лише певними матеріальними агентами, що свого часу сприяли задоволенню суспільних та індивідуальних потреб людей, але й матеріальними ж свідоцтвами тих соціальних та історичних процесів, котрі відбувались в даному суспільстві свого часу, тобто на відміну від минулих часів, коли виконували свої утилітарні функції, вони набувають для нас функції специфічних носіїв інформації.