Дослідження сучасного механізму правової взаємодії громадянського суспільства і держави на пострадянських територіях. Основні принципи правової взаємодії сучасної держави і громадянського суспільства, де державний контроль урівноважується громадським.
Аннотация к работе
Сучасна теорія держави і права також розглядає суспільний договір як основу розбудови громадянського суспільства; а людину визначає як головну дійову особу зі своєю системою різноманітних потреб, інтересів, прав і обовязків, а громадські обєднання - як інституційне втілення їх єдності. Досконало не вивчено сутність змісту цієї взаємодії, форми реалізації вказаного механізму, не досліджено рушійні сили, специфіку системи правового взаємозвязку громадянського суспільства і держави, психологію сприйняття людиною реалій правової дійсності, недостатньо розроблено правові засади правозахисного руху. Саме тому проблема побудови громадянського суспільства у його правовій взаємодії з державою в Україні та інших країнах СНД при визначальній ролі людини і її добровільно сформованих обєднань потребує спеціального поглибленого теоретичного вивчення в юридичній науці. показати доцільність введення в обіг категорії “інститут добровільних обєднань громадян” (ІДОГ) і схарактеризувати його правовий статус як важливу умову удосконалення правової взаємодії громадянського суспільства та держави; Так, за допомогою історико-цивілізаційного методу забезпечувався розгляд динаміки історичного розвитку громадянського суспільства, держави, зародження механізму їх взаємодії; на підставі порівняльно-правового методу проводилася класифікація державно-правових явищ, обґрунтовувався їх взаємозвязок та історична послідовність; системно-функціональний метод дозволив розглянути державно-правові явища у взаємодії їх елементів на якісно новому рівні із визначенням основних напрямків діяльності; за допомогою методу раціональної критики проаналізовано сутність законодавчих документів та проведено вияв колізій, протиріч і інших фактів; спеціально-юридичний метод сприяв конкретизації юридичних понять, визначенню специфічних ознак правових явищ, уточненню юридичних формулювань до проектів законів; синергетичний метод надав можливість розглядати процес самоорганізації і самовдосконалення громадянського суспільства як макросоціосистеми в єдності усіх її компонентів; метод правового моделювання сприяв відтворенню наявної реальності правового взаємозвязку держави і громадянського суспільства та його модифікацій; конкретно-соціологічний метод допоміг врахувати психологію сприйняття людиною правової дійсності функціонування державно-правових інститутів і громадських правозахисних обєднань; метод екстраполяції дозволив шляхом прямих аналогій вивчений досвід організації правозахисної діяльності у демократично розвинутих країнах та українських діаспорах впровадити у механізм правової взаємодії нашої держави і громадянського суспільства.У першому розділі “Взаємодія держави і громадянського суспільства як проблема державно-правової теорії (правозахисний аспект)” проаналізовано стан розробки проблеми дослідження з точки зору теорії держави і права, державно-правової теорії організації соціальних систем, філософії, соціології, психології; визначено сутність, рушійні сили, етапи механізму взаємодії держави і громадянського суспільства; надано теоретично обґрунтовані умови правової оптимізації механізму аналізованої взаємодії при визначальній ролі ІДОГ. “Діалектика взаємодії громадянського суспільства і держави як проблема теорії права” доводиться, що основу механізму взаємодії держави і громадянського суспільства складає історично народжена ідея своєрідного суспільного договору, в основі якої лежить принцип добровільної передачі народом частини своїх природних прав і свобод державі, яка бере на себе обовязки щодо їх захисту. “Механізм взаємодії громадянського суспільства і держави” визначено сутність механізму взаємодії, що розглядається в контексті причинно-наслідкових звязків як система соціальних інститутів, створених для реалізації функцій громадянського суспільства. “Форми і принципи правової взаємодії громадянського суспільства і держави через інститут добровільних обєднань громадян” обґрунтовується модель оптимізації правової взаємодії держави і громадянського суспільства через ІДОГ, значущість функціонування правозахисних форм ІДОГ, пропонується нова їх класифікація: а) правозахисні обєднання (зокрема громадські правозахисні організації); б) соціально-екологічні обєднання; в) політичні партії. У дисертації обґрунтовується закономірність, згідно з якою в системі правового взаємозвязку між державою і громадянським суспільством існує певний баланс; його сутність складає рівновага між правами та обовязками як держави, так і інших соціальних інститутів громадянського суспільства.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вказано нові шляхи вирішення наукової проблеми оптимізації правової взаємодії держави і громадянського суспільства при визначальній ролі обєднань громадян з удосконаленням правового статусу ІДОГ, що ставить цей інститут на рівень повноцінного субєкту правового регулювання в механізмі взаємодії держави і громадянського суспільства. Оптимізація механізму правової взаємодії держави і громадянського суспільства через удосконалення правових за