Відмінності між поглядами історика О.Ю. Карпенка і тиражованими офіційною радянською історіографією 1950-1960-х рр. Кліше, пов"язані з трактуванням характеру революційного руху на Східній Галичині та створенням Західноукраїнської Народної Республіки.
Аннотация к работе
О.Ю. КАРПЕНКО ТА РАДЯНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ЗУНР І.В. Пендзей З’ясовуються основні відмінності між поглядами історика О.Ю.Карпенка, висловлюваними ним у своїх працях, і тиражованими офіційною радянською історіографією 1950-1960-х рр. кліше, пов’язаними з трактуванням характеру революційного руху на Східній Галичині в листопаді 1918р. та створенням Західноукраїнської Народної Республіки. У радянській історіографії пізнього сталінізму Листопадовий зрив 1918 р. на східногалицьких землях замовчувався, зображався як несуттєва сторінка минулого, що не заслуговує на увагу, або ж трактувався як «контрреволюційний путч, змова українських буржуазних націоналістів» . Єдиним, хто в умовах «хрущовської відлиги» насмілився висловитися всупереч звичним ідеологемам стосовно Західноукраїнської Народної Республіки, став молодий тоді дослідник, старший науковий співробітник львівського Інституту суспільних наук АН УРСР, кандидат історичних наук Олександр Юхимович Карпенко (1921-2013 рр.). У 1956 р., на одній з історичних конференцій, що проходила у Львові, він заявив (тут і нижче курсив наш - І.П.): «В результаті героїчної боротьби трудящих мас Західної України, як і всієї Австро-Угорщини, була повалена монархічна влада Габсбургів, в Західній Україні ліквідовано іноземне поневолення, завершена в основному народна, національно-демократична революція»2. Ця стаття, як і виступ О.Ю.Карпенка на науковій конференції істориків у Львові, актуалізували проблематику ЗУНР, стали предметом прискіпливої уваги фахівців, викликали підвищений інтерес компартійних органів, стурбованих новаторською постановкою проблеми. Другий характеризував погляди О.Ю.Карпенка як «переспів викритої у свій час трактовки», що її, мовляв, проповідують «буржуазно-націоналістичні історики».