Вплив архітектури греків та етрусків на мистецтво містобудування Риму. Раціональна організація та планування римських міст з розвинутою інфраструктурою: дорогами, акведуками, термами. Склепінні і купольні конструкції в цивільній і культовій архітектурі.
Аннотация к работе
Архітектура (зодчество) - мистецтво будувати будинки і їхні комплекси, призначені для повсякденних запитів приватного, громадського життя і діяльності людей. Як жоден інший вид мистецтва, архітектура постійно впливає своїми художніми і монументальними формами на свідомість маси людей. Міста, подібно людям, мають неповторне обличчя, життя, історію. Його створювали не тільки римляни (чи італіки), але й древні єгиптяни, греки, шини, жителі Піренейського півострова, Галії, Древньої Німеччини й інші народи, підкорені Римом, що іноді стояли на більш високому рівні культурного розвитку. Вони познайомили римлян з мистецтвом містобудування (різні варіанти зведень, тосканський ордер, інженерні споруди, храми і житлові будинки та ін.), настінним монументальним живописом, скульптурним і мальовничим портретом, що відрізняється гострим сприйняттям натури і характеру.З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави в Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином у декоративних цілях. Римляни винайшли бетон - найважливіший будівельний матеріал, за допомогою якого закріплювали будівлі, що споруджуються. Звертають увагу грандіозні спорудження - древні оборонні стіни Риму, що виникли ще у VIII ст. до н.е. на трьох пагорбах: Капитолії, Палатині і Квирипалі, викладені з каменю (рання-VI ст. до н.е. і так звана Сервієва стіна - 378-352 р. до н.е.). Ведуча до Риму Атієва дорога (VI-ІІІ ст. до н.е.) для руху когорт і гінців була першою з мережі доріг, що покрили пізніше всю Італію.Рельєфи, що прикрашали огорожу, були розділені на два яруси фризом з меандровим орнаментом (стрічковий орнамент, як правило, зламана під прямим кутом лінія). Імператор Нерон вирішив додати Риму новий вигляд. Він дивився на Рим, як на своє особисте володіння, у якому центром повинний був стати його будинок. За наказом імператора були таємно спалені кілька міських кварталів, на місці яких імператор спорудив його - знаменитий Золотий будинок. Біля входу на римський Форум у память перемоги римлян в Іудейській війні була споруджена мармурова Тріумфальна арка Тита (81р.н.е.), що придушувало повстання в Іудеї.Звичайно вважається, що римляни зробили три геніальних відкриття в архітектурі: бетон, арка і купол. Змішуючи вапно з вулканічним попелом, каменями і піском, римляни створили надзвичайно міцний, дешевий, зручний, але естетично абсолютно невиразний будівельний матеріал. Якщо греки свої мармурові храми не могли "опоганювати" навіть застосуванням сполучного цементного розчину і ставили блоки "на сухе", то римляни могли облицювати некрасиві бетонні стіни чи мармуром, чи порфіром, могли їх розписати фресками чи обшити розписаними деревяними панелями. Ми вже знаємо, що арки використовувалися в Древньому Вавилоні, в Етрурії, але саме римляни зробили цю архітектурну форму універсальним засобом досягнення двоякого результату: чисто практичного - економії матеріалу, і естетичного - багаторазово використана в аркадах акведуків, терм, цирків, арка стала в Римі основним архітектурним мотивом. Римляни, всупереч ідеї обовязкової "корисності" архітектури, висунутої теоретиком архітектури Витрувієм, створили абсолютно марний, з погляду практичності, тип монументального спорудження - тріумфальну арку: окремо стоять ворота з нізвідки в нікуди.Латини, чи римляни, із середини 1 тисячоліття до нашої ери, що все міцніше улаштовувалися на Апеннінскому півострові, виявилися під найсильнішим впливом своїх сусідів по півострові: етрусків і греків. Від греків римляни взяли типи і форми храмів, не говорячи вже про пантеон богів, ордерну систему, до якої додали свій тосканський ордер, скульптуру, живопис і багато чого іншого. Одна з таких доріг - Аппієва, вимощена бетоном, гравієм, цементом, камяними плитами - була побудована в Римі в 4 столітті до нашої ери, але й дотепер вражає досконалістю інженерної думки. Римляни будували прекрасні камяні мости через ріки, багато з яких служать дотепер. Римляни вміли будувати багатоповерхові будинки - у 6-7 поверхів, із усіма комунікаціями: водопроводом, каналізацією, опаленням, що, до речі, було під підлогою.
План
Зміст
Вступ
1. Республіканський період
2. Імперський період
3. Геніальні відкриття римлян
Висновок
Список літератури
Вывод
Латини, чи римляни, із середини 1 тисячоліття до нашої ери, що все міцніше улаштовувалися на Апеннінскому півострові, виявилися під найсильнішим впливом своїх сусідів по півострові: етрусків і греків. Саме з цих двох джерел черпало свої ідеї і форми молоде римське мистецтво з часів завоювання цих двох народів, що одержало від їх у безроздільне володіння колосальну культурну спадщину. Від греків римляни взяли типи і форми храмів, не говорячи вже про пантеон богів, ордерну систему, до якої додали свій тосканський ордер, скульптуру, живопис і багато чого іншого. В етрусків вони перейняли багато культів, у тому числі і культ предків, скульптурний портрет, техніку кладки арок, зводів, будівництво доріг, мостів, монументальних гробниць та інші уміння.
Греки були прекрасними витонченими архітекторами. Римляни - грамотними інженерами. Вони будували прекрасні дороги, прямі, як стріла, по яких з великою швидкістю могли пересуватися війська. Одна з таких доріг - Аппієва, вимощена бетоном, гравієм, цементом, камяними плитами - була побудована в Римі в 4 столітті до нашої ери, але й дотепер вражає досконалістю інженерної думки. Утім, до кінця середньовіччя саме римські дороги були практично єдиними проїзними сухопутними шляхами Європи, правда, за багато століть без належного догляду вони прийшли в занепад.
Римляни будували прекрасні камяні мости через ріки, багато з яких служать дотепер. Використання арок дозволило значно збільшити прольоти між підвалинами моста і заощадити будівельний матеріал. Римляни вміли будувати багатоповерхові будинки - у 6-7 поверхів, із усіма комунікаціями: водопроводом, каналізацією, опаленням, що, до речі, було під підлогою. Створення розвиненої системи водопроводів дозволило безперебійно постачати римські міста найчистішою водою з гірських джерел. По свинцевим і керамічним трубам, прокладеним в акведуках - багатоярусних аркадах, вода надходила в дома, численні міські фонтани і терми - римські лазні. Дотепер на великих просторах колишньої Римської імперії можна бачити величні аркади акведуків, що перетинають ріки і низини. Один з найкрасивіших акведуків Пон-дю-Гар зберігся у Нимі, на півдні Франції.
Регулярне планування римських міст і військових таборів, оточених стіною з вежами і міськими воротами, із брукованими вулицями, що перетинаються під прямим кутом, з великою площею форуму - головного суспільного і торгового центру, з кварталами будинків - инсул - лягла в основу планування багатьох європейських міст: Лондону, Парижу, Мілану, Триру, Барселони й ін., а потім стала основним містобудівним принципом міст США.
Прямолінійність римлян робила їхнього добутки зрозумілими і такими, що пристосовуються практично до будь-яких замовлень і смаків влади. Незабаром прагматичні римляни зрозуміли, що ніщо не в змозі так возвеличити й увічнити діяння імператора, як памятники монументального мистецтва.
З початком епохи Імперії Рим почав бурхливо перебудовуватися. Про першого римського імператора Октавіана Августа його біограф Светоній писав, що "він одержав Рим цегельним, а залишив його мармуровим". "Його камяні громади не можна порівнювати з безкорисними пірамідами Єгипту чи з самими прославленими, але дозвільними спорудженнями греків" - писав інший римський автор Юлій Фронтин, геніально точно передаючи суть підходу римлян до архітектури.
Отже, Римська імперія, що простиралася від Британії і Галлії на півночі до Африки на півдні, і від Сирії на сході до Іспанії на заході, зіграла величезну позитивну роль для подальшого розвитку цих країн в епохи після падіння Риму.
Логіка, розумність, раціональність римської архітектури, найвища інженерна і будівельна майстерність римських зодчих привели згодом до несподіваних результатів.
Римські архітектурні форми практично ніколи не вмирали, навіть в архітектурі готики, здавалося б протилежної їй за духом. Антична спадщина чи отут, чи там постійно дає про себе знати в окремих архітектурних елементах, формах, будівельних прийомах. Численні культурні "відродження" у мистецтві Західної Європи і Візантії, а потім революція у свідомості людей, культурі, науці, філософії в епоху Відродження зайвий раз нагадують нам про те, що творчий потенціал римських зодчих виявився воістину невичерпним джерелом для наступних поколінь аж до 20 століття.
Саме форми римської архітектури, такі як купол і базиліка, були підхоплені архітектурою християнського світу і не минали ісламських країн.
Ще одна ідея римлян знайшла гідну оцінку і розвиток в епоху Відродження і послужила відправною точкою для створення особливого виду архітектури - садово-паркової. Мова йде про римські вілли - приватні заміські резиденції імператорів і багатих патриціїв, де вони могли відпочивати від суєти великого міста і важливих державних справ, насолоджуючись красою природи, зєднаними з досконалими витворами рук людських. Самою знаменитою Римською віллою є вілла імператора Адріана в передмісті Риму, Тиволі. Адріан мав гарний художній смак, почуття міри при багатих можливостях.
Прекрасне сполучення природного ландшафту з архітектурними будівлями, малими архітектурними формами, садово-парковою скульптурою, водоймами і рукотворними куточками природи зробило цю віллу, навіть у руїнах, еталоном для численних садово-паркових ансамблів Європи.
Для своїх театральних вистав греки винайшли геніальну форму амфітеатру. Римські архітектори замикають півколо амфітеатру в кільце, замість сцени зявляється арена, від якої радіусами наверх піднімаються сектори трибун. По цьому принципу дотепер будують цирки і стадіони в усьому світі.
Отже, мистецтво Древнього Риму, пройшовши певні етапи розвитку: дитинство і юність, зрілість і старість, залишило людству величезну спадщину, значимість якої важко переоцінити. Великий організатор і творець сучасних норм цивілізованого життя, Древній Рим рішуче перетворив культурний вигляд величезної частини світу. Тільки за це він гідний неминулої слави і памяті нащадків. Крім того, мистецтво римського часу залишило безліч чудових памятників у самих різних галузях, починаючи від добутків архітектури і кінчаючи скляними судинами. Кожен давньоримський памятник втілює спресовану часом і доведену до логічного кінця традицію. Він несе інформацію про віру і ритуали, сенс життя і творчі навички народу, якому він належав, місце, яке займав цей народ у грандіозній імперії. Римська держава дуже складна. Їй єдиній випала місія прощання з тисячолітнім світом язичества і створення тих принципів, що лягли в основу християнського мистецтва Нового часу.
Список литературы
Енциклопедія. Том VII. Мистецтво. Том I. М. 1998 р.
Історія зарубіжного мистецтва. Підручник. М., 1984 р.
Історія мистецтва зарубіжних країн. Том I. М., 1962 р.
Искусство. Книга для чтения по истории живописи, скульптуры, архитектуры. М., 1961г.
Н.А. Дмитриева, Л.И. Акинова. Античное искусство: очерки. М.,1988 г.