Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, форми і методи державного регулювання. Вплив амортизаційної та податкової політики на формування інвестиційної привабливості інноваційних проектів. Принципи побудови національної інноваційної системи.
Аннотация к работе
Утвердження інноваційної стратегії не може здійснюватися без належного вивчення та обґрунтування не тільки ролі та значення інвестиційно-інноваційної діяльності у теорії економічного зростання, а й вирішення проблеми її фінансового забезпечення. Найважливішим завданням сучасної інноваційної політики є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи її фінансового забезпечення, яка має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження. Протягом останніх років вченими зроблено перші спроби вивчити причинно-наслідкові звязки між фінансами та інноваціями, досліджено структурні властивості та особливості інноваційного розвитку, обґрунтовано стратегію ендогенного науково-технічного прогресу через динаміку технологічних змін, однак і сьогодні низка важливих проблем щодо активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та побудови системи її фінансового забезпечення потребують не лише детального аналізу та виявлення недоліків, а й фундаментальних досліджень у цій сфері, без яких буде важко забезпечити ефективність і високі темпи розвитку національної економіки. Теоретичні засади інвестиційно-інноваційної діяльності та рекомендації щодо формування системи її фінансового забезпечення розроблялися у наукових працях: Й. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економічного прогнозування НАН України в рамках теми “Фінансова політика держави як інструмент сталого економічного зростання” (№ державної реєстрації 0103V006571), зокрема у розділі “Фінансові механізми державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності” - проведено аналіз сучасного стану та тенденцій державного фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, визначено роль амортизаційної та податкової політики в системі непрямого фінансування та сформовано пропозиції щодо поліпшення чинного нормативно-правового регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення.Визначення сутності інновації як основи інвестиційно-інноваційної діяльності дозволило розглядати її як комплексний процес, що має характер широкомасштабного нововведення, яке спричинює якісні зміни у виробництві з метою отримання соціально-економічної вигоди. Завершеність розуміння інноваційної діяльності випливає не тільки з визначення інновації, що обєднує науку, техніку, економіку, підприємництво, освіту та управління, а й з позицій теорії життєвих циклів і стадій їхнього розвитку, серед яких виокремлюють цикли створення та цикли реалізації інновацій. Порівнюючи різноманітні визначення щодо економічної сутності категорій інноваційної та інвестиційної діяльності та беручи за основу комплексний підхід взаємодії інновацій, які більшою мірою повязані з оновленням, із інвестиціями, які повязані з вкладеннями, інвестиційно-інноваційну діяльність розглянуто як складну динамічну систему, що ґрунтується на комплексі фінансово-економічних важелів і стимулів, яка поєднує технологічні процеси та форми організації виробництва на основі найновіших досягнень науки і техніки із формами їх багатостороннього фінансування. Беручи такий підхід за основу, суттєвим стало виокремлення передумов, що зумовлюють як сам процес інвестиційно-інноваційної діяльності, так і його результати, врахування яких при виборі джерела та форми фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності дозволило визначити основні завдання системи фінансування, а саме: створення необхідних умов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок у всіх ланках національної економіки, забезпечення її структурно-технічної перебудови; збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу у пріоритетних напрямах економіки; створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки. У третьому розділі “Підприємництво в розвитку і фінансуванні інвестиційно-інноваційної діяльності” запропоновано методику фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок власних коштів субєктів господарювання, досліджено ступінь розвитку вітчизняних інноваційних структур, дано характеристику небанківським формам фінансування інвестиційних та інноваційних програм і проектів, у тому числі промислово-фінансовому та венчурному капіталу, а також оцінено вплив міжнародних фінансово-кредитних інститутів на фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності.Оскільки у вартісному еквіваленті ціна інноваційного проекту підприємства, що фінансується за рахунок банківських кредитів, складається з основної суми боргу та процентів, фінансування фундаментальних і прикладних розробок із середньо-та довгостроковою перспективою є неможливим. Репрезентована в дослідженні удосконалена методика вибору критеріїв ефективності фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок залучених коштів допомогла експериментально встановити, що зовнішні джерела фінансування доцільно використовувати в разі, якщо ставка позичкового процента