Інвестиційні можливості страхових компаній відповідно до спеціалізації страховиків. Особливості державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні. Основні шляхи активізації інвестиційної діяльності страхових компаній.
Аннотация к работе
Страхування - це стратегічний сегмент економіки, оскільки воно дозволяє суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів; сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, тому що є важливим елементом соціального захисту населення; дозволяє оптимізувати діяльність субєктів економіки за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів; забезпечує компенсацію збитків, завданих юридичним і фізичним особам в результаті настання несприятливих подій; є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни. Необхідність розгляду сутності інвестиційної діяльності, особливостей формування інвестиційного потенціалу, державного регулювання та оптимізації процесу інвестування страхових компаній повязана з потребою дослідження цього напряму їх діяльності, з точки зору як кінцевих результатів функціонування страховиків, так і національної економіки в цілому. Активізація інвестиційної діяльності страхових компаній підносить сферу страхування до рангу важливих чинників, які впливають на розвиток економіки, оскільки пасивні кошти, отримані від страхувальників, стають активним капіталом, що задіяний на фінансовому ринку. На теперішній час цей напрям діяльності страховиків в Україні залишається недостатньою мірою розвинутим і використаним. У цьому контексті особливої актуальності набуває система заходів щодо активізації та удосконалення інвестиційної діяльності страховиків.У першому розділі „Сутність та роль інвестиційної діяльності страхових компаній” досліджено теоретичні засади інвестування у страховому бізнесі, розглянуто необхідність і визначено роль інвестиційної діяльності в страхуванні в Україні на сучасному етапі. З одного боку, джерелом фінансування інвестиційної діяльності є страховий фонд, з іншого - прибуток від інвестиційної діяльності може бути спрямований на фінансування страхових операцій: проведення превентивних заходів, підготовку кадрів, опрацювання нових видів страхування тощо. На основі аналізу теоретичних аспектів впливу інвестиційної діяльності на фінансові результати страхових компаній виявлена роль інвестування в страхуванні, зокрема визначено, що основною спрямованістю страхових компаній із інвестиційно-орієнтованого страхування життя є задоволення потреб страхувальників щодо переміщення їх переваг від страхового захисту до накопичення. На основі дослідження особливостей формування інвестиційних ресурсів у страховика визначено поняття „інвестиційний потенціал страхової компанії” як сукупність грошових коштів, які є тимчасово та відносно вільними від зобовязань і використовуються з метою отримання інвестиційного доходу. При трактуванні поняття „інвестиційний потенціал страховика” слід враховувати той факт, що значна частина інвестиційних ресурсів страхової компанії (страхові резерви) є залученим капіталом, яким страховик тимчасово розпоряджається лише до обумовленого моменту згідно з договором страхування або чинним законодавством, при настанні якого страхова компанія має виконати свої зобовязання перед страхувальниками.Дослідження теоретико-методологічних засад процесу інвестування в страховій компанії поглибило наявні теоретичні, методологічні та методичні підходи щодо вирішення проблем організації інвестиційного процесу страховика. Комплексний аналіз теоретичних підходів до визначення місця та ролі інвестування в страховому бізнесі дозволив уточнити сутність страхування та функцію інвестування, що є обєктивно необхідною в операціях, що проводяться страховою компанією, оскільки, насамперед, тимчасово вільні кошти (страхові резерви), які належать страхувальникам, створюють базу для здійснення інвестиційної діяльності до того моменту, коли будуть необхідні фінансові ресурси для оплати претензій і витрат. Страхування життя в поєднанні з інвестиційною спрямованістю страхових внесків може стати тим продуктом, який забезпечить потребу більшості клієнтів як щодо отримання страхової послуги, так і можливості отримувати оперативну інформацію про розміщення своїх страхових внесків у певні активи і, при бажанні, вносити корективи у принципи формування власного інвестиційного портфеля. На основі аналізу наукової літератури з урахуванням нормативно-правового визначення понять „інвестиційна діяльність” та „інвестиції” запропоновано трактування поняття „інвестиційний потенціал страховика”, що має лише грошову форму. Інвестиційні можливості страхових компаній із страхування життя дозволяють здійснювати вкладення значної частини резервів у відносно довгострокові інвестиційні проекти та суттєво знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.
План
Основний зміст
Вывод
Дослідження теоретико-методологічних засад процесу інвестування в страховій компанії поглибило наявні теоретичні, методологічні та методичні підходи щодо вирішення проблем організації інвестиційного процесу страховика. Основними науковими і практичними результатами роботи є: 1. Комплексний аналіз теоретичних підходів до визначення місця та ролі інвестування в страховому бізнесі дозволив уточнити сутність страхування та функцію інвестування, що є обєктивно необхідною в операціях, що проводяться страховою компанією, оскільки, насамперед, тимчасово вільні кошти (страхові резерви), які належать страхувальникам, створюють базу для здійснення інвестиційної діяльності до того моменту, коли будуть необхідні фінансові ресурси для оплати претензій і витрат.
2. Досліджено переваги інвестиційно-орієнтованого страхування життя порівняно із класичним наданням страхового захисту. Страхування життя в поєднанні з інвестиційною спрямованістю страхових внесків може стати тим продуктом, який забезпечить потребу більшості клієнтів як щодо отримання страхової послуги, так і можливості отримувати оперативну інформацію про розміщення своїх страхових внесків у певні активи і, при бажанні, вносити корективи у принципи формування власного інвестиційного портфеля.
3. На основі аналізу наукової літератури з урахуванням нормативно-правового визначення понять „інвестиційна діяльність” та „інвестиції” запропоновано трактування поняття „інвестиційний потенціал страховика”, що має лише грошову форму. Визначено порядок формування інвестиційного потенціалу страхової компанії.
4. Доведено, що інвестиційні можливості страхових компаній розрізняються відповідно до сформованого інвестиційного потенціалу, який залежить від спеціалізації страховика. Інвестиційні можливості страхових компаній із страхування життя дозволяють здійснювати вкладення значної частини резервів у відносно довгострокові інвестиційні проекти та суттєво знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень. Інвестиційні можливості страховиків, які займаються видами страхування, іншими, ніж страхування життя, обмежуються лише вкладеннями, переважно у високоліквідні короткострокові активи.
5. На основі проведеного аналізу інвестиційних можливостей та напрямків розміщення коштів страховиків виявлено, що вітчизняні страхові компанії більшу частину своїх коштів розміщують на розрахункових рахунках і банківських депозитах, переміщуючи тим самим інституційний інвестиційний ресурс на спекулятивні сегменти фінансового ринку. Отже, інвестиційна функція українськими страховиками залишається не реалізованою належним чином.
6. Визначені основні завдання, що мають вирішуватися в процесі реалізації інвестиційної стратегії страховика, на основі яких запропоновано комплекс дій із формування та реалізації інвестиційного портфеля.
7. Систематизовано основні чинники макро- та мікроекономічного характеру, що сприяють зростанню як обсягів страхових операцій, так й інвестиційної потужності страхових компаній. Доведено, що для розширення можливостей проведення страхових операцій та підвищення ролі страховиків у інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків і обсяги страхових операцій.
8. Сформульовано основні принципи, що забезпечують підготовку та прийняття ефективних інвестиційних рішень страховика. На цій основі запропоновано алгоритм прийняття інвестиційного рішення з використанням прогнозних моделей діяльності страховика, який для зручності опису поданий у вигляді окремих, відносно самостійних структурно-функціональних блоків.
9. Запропонована методика визначення мінімально необхідного розміру активів страховика, які можуть бути швидко та легко реалізовані. Такий підхід особливо актуальний в сучасних умовах, так як ґрунтується на науковій методології розрахунку можливого обсягу інвестиційних ресурсів страхових компаній за рахунок отриманих страхових премій.
Список литературы
1. Ткаченко Н.В. Місце інвестиційної діяльності в страховому бізнесі // Підприємництво, господарство і право. 2004. №4. С. 24-28.
2. Ткаченко Н.В. Обєднання банків і страхових компаній // Актуальні проблеми економіки. 2004. №2. С. 105-111.
3. Ткаченко Н.В. Системно-функціональний підхід до прийняття інвестиційних рішень в діяльності страховиків // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія економіка. Черкаси: ЧДТУ, 2003. Вип 9. С. 132-141.
4. Ткаченко Н.В. Зростання інвестиційних ресурсів страховика необхідний фактор активізації інвестиційної діяльності страхових компаній // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. В 4 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. Вип. 187. Т. 3. С. 758-763.
5. Ткаченко Н.В. Систематизація особливостей портфельного інвестування страховими компаніями // Підприємництво, господарство і право. 2004. №2. С. 132-136.
6. Ткаченко Н.В. „Лайфові” страхові компанії: проблеми залишаються // Збірник наукових праць. Серія „Економіка”. Острог: Видавництво „Острозька Академія”, 2003. Вип. 4. С. 270-276.
7. Ткаченко Н.В. Фінансова небезпека страхового шахрайства // Актуальні проблеми економіки. 2003. №12. С. 147-153.
8. Ткаченко Н.В. Аналіз інвестиційної діяльності українських страхових компаній // Вісник Полтавської державної аграрної академії. Полтава: Полтавська державна аграрна академія, 2003. Вип. 3-4. С. 44-47.
9. Ткаченко Н.В. Теоретичні аспекти визначення інвестиційних можливостей страхових компаній // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економіка. Черкаси: ЧДТУ, 2003. Вип. 8. С. 217-225.
10. Ткаченко Н.В. Роль страхових компаній як інституційних інвесторів // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. В 2 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. Вип. 181. Т 1. С. 202-211.
11. Ткаченко Н.В. Проблеми функціонування страхового ринку України // Придніпровський науковий вісник: Економіка. Дніпропетровськ, 1998. С. 91-93.
12. Ткаченко Н.В. Значення інвестиційної діяльності страхових компаній // Міжнародна науково-практична конференція „Україна наукова 2003”. Том 19. Економіка (Дніпропетровськ, 2003): Тези доп. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. С. 52-54.
13. Ткаченко Н.В. Розвиток інформаційних технологій на страховому ринку України // IV науково-практична конференція „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (Ірпінь, 2003): Тези доп. Ірпінь, Акад. держ. податкової служби України, 2003. С. 392-394.
14. Ткаченко Н.В. Необхідність регулювання інвестиційної діяльності страховиків // Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2003): Тези доп. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 2003. С. 157-159.
15. Ткаченко Н.В. Зарубіжний досвід регулювання інвестиційної діяльності страховиків (на прикладі Китаю та Японії) // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003): Тези доп. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. С. 79-80.
16. Ткаченко Н.В. Управління активами зарубіжними страховими компаніями // V міжнародна наукова конференція „Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми” (Донецьк, 2003): Тези доп. Донецьк, Донец. нац. ун-т, 2003. С. 278-279.