Міжтекстові зв"язки роману Орхана Памука "Біла фортеця". Художній досвід інонаціональних творів. Рецепція мотивів і образів барокової та романтичної літератур, пропущених крізь призму постмодерної поетики. Інтертекстуальні коди прози Орхана Памука.
Аннотация к работе
У статті досліджуються міжтекстові звязки роману Орхана Памука «Біла фортеця», який, окрім традицій національного театру тіней Карагьоз, увібрав у себе художній досвід інонаціональних літератур. Інтертекстуальні коди формують діалогічну парадигму роману, який має ознаки роману-міфу, та слугують відтворенню однієї з таких провідних тем творчості Орхана Памука, як взаємини Сходу й Заходу. В статье исследуются межтекстовые связи романа Орхана Памука «Белая крепость», который, кроме традиций национального театра теней Карагез, вобрал в себя художественный опыт инонациональных литератур. Формування та увиразнення цьогопринципу бере початок із «Білої фортеці» (1985 р.), що відкриває трилогію історіоцентричних творів («Біла фортеця» (1985 р.), «Чорна книга» (1990 р.), «Мене звуть Червоний» (1998 р.)) і знаменує постмодерністський етап його творчості. Звязок роману з провідною проблематикою творчості Памука дослідження мікродіалогу Сходу й Заходу простежується вже в передмові «Білої фортеці», де автор зазначає, що адресатом його книги є «молодь, яку переважно цікавлять проблеми політики, насилля, демократії, взаємин Сходу Заходу...» [5, с.