Визначення множини елементарних формально-синтаксичних одиниць сучасної української мови. Створення формальної граматики поєднання дерев складників, її функціональна інтерпретація. Властивості синонімічних мовних конструктів із порядком слів різного типу.
Аннотация к работе
Актуальність теми полягає в необхідності визначення статусу формально-синтаксичних структур у синтаксичній системі мови та вирішенні проблем лексикографічного моделювання елементарних формально-синтаксичних структур і представлення тих властивостей синтаксичної структури речень і словосполучень, які не охоплюються формальними синтаксичними моделями: граматиками і системами складників, залежностей, синтаксичних груп, функційних схем тощо. Разом з тим, актуальним завданням функціонального синтаксису є розширення його концептуального апарату генеративно-трансформаційними методами: ситуація в сучасних синтаксичних дослідженнях, коли фактично існують два підходи, різні за ідеологією, методами і результатами - функціональний та генеративний, - не може бути прийнятною. Золотової в зарубіжному мовознавстві частково присвячені питанням формально-синтаксичних структур, ще не створено узагальненої моделі, що прогнозує системні відношення в множині елементарних та неелементарних формально-синтаксичних одиниць, насамперед - відношення формально-синтаксичної синонімії та омонімії речень і словосполучень. Представлена в роботі інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур включає формальну граматику поєднання дерев (ГПД) складників для української мови, що є основою алгоритму автоматичного синтаксичного аналізу тексту, і яку в комплексі зі створеним в Українському мовно-інформаційному фонді алгоритмом морфологічного аналізу може бути використано для завдань автоматизації опрацювання корпусу українських текстів при укладанні тлумачних, синтаксичних та фразеологічних словників, а також - в алгоритмах автоматичного граматичного контролю тексту, перекладу, реферування та інтелектуального інформаційного пошуку як перспективних напрямках наукових досліджень. Метою проведеного дослідження є створення інтерпретаційної моделі формально-синтаксичних структур, яка прогнозує основні формально-синтаксичні властивості та системні звязки речень, словосполучень та елементарних синтаксичних одиниць, поєднуючи генеративно-трансформаційні та функціональні методи синтаксичного аналізу.Прагматика між знаком і комунікантами комунікативно-синтаксичні прагматичні U Прагматика схема 1 Y Синтаксис мови Лінгвістичні дисципліни: Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур використовує основні поняття теорії контекстно-незалежних граматик складників та ГПД: правила зчислення синтаксичних структур (власне граматика), результат застосування граматики (утворений або розпізнаний граматикою мовний конструкт), виведення синтаксичної структури (протокол застосування правил формальної граматики при породженні або розпізнанні мовного конструкта) і структура виведення (синтаксична структура конкретного мовного конструкта, який породжено або розпізнано формальною граматикою). Другий розділ “Інтерпретаційна формально-синтаксична модель як засіб прогнозування мовної варіативності” присвячено аналізові структури інтерпретаційної моделі і системних відношень між різними зрізами формально-синтаксичної організації мовних конструктів, що випливають з цієї структури, а саме між лінійною, структурною та пропозиційною організацією речень і словосполучень. Лінійна організація мовних конструктів - це синтаксична структура, яка містить інформацію про порядок слів в конкретних реченнях і словосполученнях, структурна організація - це інваріант синтаксичної структури синонімічних речень з різним порядком слів; пропозиційна організація - це інваріант синонімічних структурних організацій речень із формально-синтаксичними трансформаціями. Структурна організація моделює систему звязків між складниками в групі синонімічних речень абстраговано від порядку слів, отже такі речення як Перебираю низку суворих слів, Перебираю низку слів суворих, Перебираю суворих слів низку, Низку перебираю суворих слів та ін. мають спільну структурну організацію: [S Перебираю [NP низку [NP суворих слів]]]. Костенко) моделюється як синтаксична структура: [S Зима [VP залатала [NP старенькі стріхи]], що прогнозує множину лінійних організацій речень з неконфігураційними перестановками складників (що полягають у змінах послідовності складників в межах словосполучень), напр., [S Зима [VP залатала [NP стріхи D старенькі]]; [S[VP Залатала [NP старенькі стріхи] D зима]]; [S Зима [VP [NP старенькі стріхи] D залатала]] тощо, і речень із непроективними перестановками складників (які полягають розташуванні деяких складників за межами словосполучень, що призводить до утворення синтаксичних розривів у словосполученнях), напр., [SЗИМА [VP[старенькі(I)"] залатала [NP %t(I) стріхи]]]; [S[Старенькі(I)"] зима [VPЗАЛАТАЛА [NP %t(I) стріхи]]] та ін.Зокрема встановлено, що звязок між лінійною та структурною організацією речень та словосполучень здійснюється через інтерпретацію структурного та лінійного інваріантів, що прогнозує множину речень із різним порядком слів та множину альтернативних осмислень лінійної організації, якій властива конструктивна омонімія. Звязок між структурною та пропозицій