Інтерпретація: проблема внутрішньої структури. Зародження і розвиток сольної виконавської діяльності – концертування. Естетико-художні засади музичної творчості. Засоби створення і сприймання музичного образу. Західноєвропейська музика ХVІІІ-ХХ ст.
Аннотация к работе
За своєю масштабністю і складністю ці проблеми не мають простих рішень, проте вже сьогодні, використовуючи творчій потенціал мистецтва, зокрема музики, можна реально збагатити внутрішній світ людини, сприяти реформуванню її духовних орієнтирів. Саме в цей час формується “музична естетика” і постають питання виконавства та інтерпретації, естетичний аспект якої в контексті специфіки музичної творчості і буде розглянуто в дисертації. В широкому розумінні “інтерпретація” означає тлумачення, переклад, розкриття смислу, ступінь розуміння судження, яке вже існує, пояснення смислу якогось висловлювання, тексту, вчення, і припускає посередництво інтерпретатора між текстом (в широкому смислі - певним явищем культури) і тим, хто цей текст сприймає. Естетичний аспект дослідження музичної творчості взагалі, а не лише її конкретних компонентів, спирається на виявлення специфіки музики як виду мистецтва, ролі композитора в створенні музичного образу, в досягненні гармонії змісту й форми, опануванні стилем як індивідуальною манерою донесення власного світобачення. Аналізуючи інтерпретацію як компонент музичної творчості, не можна обминути мистецтвознавчі здобутки самих музикантів - композиторів і виконавців, а також розгляд і оцінку “поточного музичного життя”, які повязані з діяльністю музичних критиків.У першому розділі - “Інтерпретація: проблема внутрішньої структури”, - який складається з двох підрозділів, розглядаються естетичні та мистецтвознавчі концепції розуміння поняття “інтерпретація”, її співвідношення з виконавством, досліджуються специфічні риси виконавського мистецтва. В дисертації інтерпретація визначається як ступінь розуміння мистецького твору, особливостей його освоєння, сприймання та естетичної оцінки конкретним митцем-інтерпретатором, а також виявляється складна внутрішня структура інтерпретації: художня (музична) та інтерпретація реципієнта. Аналізуючи історію виконавського мистецтва, в дисертації розкриваються його основні ознаки: “інтерпретація” і “виконавство” - це обєкт виконавської діяльності, конкретний варіант музичного твору, створений виконавцем в акті прилюдного виступу. В роботі показано, що традиційно виконавство розрізнялося на обєктивний (звязок з творчістю композитора) і субєктивний (творчість самого виконавця) аспекти. “Естетико-художні засади музичної творчості” - показано, що своєрідна “естетичність” мистецтва значною мірою обумовлена роллю почуттів в створенні й сприйманні музичних творів.