Розгляд існуючих в сучасній загальнотеоретичній юридичній науці підходів до розуміння категорії "юридичний процес". Розкриття змісту понять, що утворюють її понятійно-категоріальний апарат. Сукупність правових порядків та форм як системне утворення.
При низкой оригинальности работы "Інтерпретація поняття "юридичний процес" у сучасній правовій доктрині", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Аналіз вищенаведеного підходу до розуміння категорії "юридичного процесу" свідчить про те, що вчені розглядають досліджуваний феномен, як: а) системне утворення (сукупність правових порядків (форм діяльності)); б) коло субєктів юридичного процесу обмежується уповноваженими органами, посадовими особами, а також іншими субєктами права, заінтересованими у вирішенні різних юридичних справ; в) він регулюється процедурними і процесуальними правовими нормами; г) його результати закріплюються у відповідних правових актах. Власов інтерпретує однойменне поняття як встановлений нормами права порядок здійснення соціальними субєктами діяльності зі створення, тлумачення та реалізації правових норм, спрямований на досягнення цими субєктами суспільного чи особистого результату [5, с. Власовим дефініція акумулює суттєві ознаки цього поняття, що відображають його нормативний (встановлений нормами права), змістовно-функціональний (порядок здійснення соціальними субєктами діяльності зі створення, тлумачення та реалізації правових норм) та телеологічний (спрямований на досягнення цими субєктами суспільного чи особистого результату) аспекти. Правник виокремлює такі риси юридичного процесу: 1) різновид соціального процесу; 2) має юридичну природу, його призначення - вирішення юридичних справ (правопорушення, спори про право, скарги й ін.); 3) регламентується процесуальними нормами національних і міжнародних актів, на основі яких здійснюється; 4) є владною діяльністю уповноважених субєктів - компетентних органів і посадових осіб; 5) складається з процесуальних стадій - сукупності процесуальних дій, пов"язаних найближчою метою; 6) має на меті прийняття юридичних рішень загального (нормативні акти) або індивідуального (правозастосовні акти) характеру; 7) фіксується, як правило, у документально оформлених правових актах різними технічними засобами [6, с. Цей критерій, вважає правник, є дуже важливим для відмежування правозастосовної діяльності від правотворчої та інших видів юридичної діяльності, що теж регулюються нормами права та породжують певні юридичні наслідки; 4) це діяльність, що регулюється процесуальними нормами; 5) юридичний процес має внутрішню структуру, що складається з таких елементів: проваджень, стадій, етапів та процесуальних дій; 6) це діяльність, що має процесуальну форму, зміст якої включає три елементи: а) форму прояву, послідовної та поетапної діяльності субєктів процесу; б) форму звязків, що виникають між субєктами і учасниками процесу на його певних стадіях і етапах; в) форму прояву окремих дій (актів) субєктів та учасників адміністративного процесу; 7) це діяльність, яка безпосередньо пов’язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки, досягнень науково-технічного прогресу [2, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
