Інтерактивність як поняття і явище. Становлення інтерактивного телебачення та його вплив на тележурналістику. Порівняльний аналіз інтерактивності на каналах "1 1" та "Україна". Аналіз функціонування інтерактивності у межах українського телепростору.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ Дипломна робота Інтерактивність на сучасному телебаченні Мельниченко А.Ю Керівник: д-р наук із соц.ком., проф. Артамонова І.М. Рецензент: Джолос О.М. Об’єкт дослідження: явище інтерактивності на телебаченні. Предмет дослідження: види і прийоми інтерактивності, які застосовуються українськими телеканалами «1 1» і «Україна». Мета роботи: дослідити особливості виникнення і застосування видів і прийомів інтерактивності на українському телебаченні на основі телеканалів «1 1» і Україна». Методи дослідження: системний аналіз, порівняльно-описовий метод, моніторинг випусків програм досліджуваних каналів, теоретико-методологічне узагальнення результатів аналізу. У роботі розглянуто і узагальнено теоретичні засади виникнення, функціонування і подальшого розвитку різних видів і прийомів інтерактивності, наявних у різних програмах телеканалів «1 1» і «Україна», розроблено класифікацію видів і прийомів інтерактивності, властивих безпосередньо телебаченню, а також зроблені прогностичні розсуди щодо майбутнього інтерактивності у межах українського телепростору і запропоновано прийоми інтерактивності, які на цей час відсутні в арсеналі досліджуваних каналів. За аналогією з раніше існуючими формами масової комунікації утворюються нові, що надають користувачам додаткові можливості доступу до інформації. І, нарешті, інтернет-телебачення, яке, незважаючи на досить «юний» вік, набуває високої популярності серед користувачів Інтернету. Говорячи про телебачення, слід відзначити тенденцію, подібну до інтеграції друкованих ЗМІ. Проте досвід засвідчив: недостатньо обмежуватися дублюванням ефірного сигналу - екранний продукт обов’язково має бути адаптований до всесвітньої мережі. Незважаючи на доволі активне зростання інтерактивного телебачення, інтернет-каналів, що надають дійсно якісний продукт, не так уже й багато, тим більше в межах України. Це в першу чергу можна пояснити відсутністю ґрунтовної теоретичної бази. Аналіз стану вітчизняного телебачення неминуче приводить до висновку, що в його надрах за більш, ніж пятдесят років розвитку сформувався новий тип телевізійного мовлення, який ще не має загальноприйнятого точного визначення, але який активно затребуваний суспільством. Ця участь телеглядача може бути різною за ступенем активності і за формою (від емоційної реакції на дію в студії до справжньої співтворчості), але в будь-якому випадку він, як особистість, включений у теледію. Звичайно, взаємодія з аудиторією органічна для ЗМІ, але в цих програмах вона з латентної перетворюється на явну. Передачі, які можна віднести до цього виду, в 2000 році на 6 основних загальнонаціональних телеканалах становили близько 11-12% обсягу мовлення. І шукати їх слід як в особливостях суспільно-політичних процесів, так і в закономірностях розвитку власне телебачення як суспільного інституту. У ході розвитку вітчизняного телебачення їх називали по-різному: у 60-ті роки - контактними, в 70-ті - передачами зі зворотним звязком, у другій половині 90-х років зявився новий термін - інтерактивне телебачення (Interactive media). Interactive media в США - це, перш за все, продукт синтезу телебачення і компютерних технологій. У розмовну мову увійшли словосполучення - «інтерактивні ігри» (наприклад, в «Комсомольській правді» ігри-вікторини та кросворди, розраховані на широку участь читачів), «інтерактивні музейні форми» (нові методи роботи в музеї-заповіднику «Коломенське», розраховані на включення відвідувачів музею в різні ігрові форми знайомства з історичною памяткою). У силу цього, приймемо в рамках даної роботи умовне тлумачення предмета дослідження, який через брак загальновизнаного терміну, назвемо інтерактивне телебачення (ІТБ). Головною ознакою, що відрізняє його від телебачення монологічного типу, є те, що телеглядач - не обєкт впливу з боку телекомунікатора, а субєкт телевізійного процесу. Сам процес заснований на взаємодії телекомунікатора і телеглядача, що здійснюється за допомогою активного зворотного звязку, який може бути використаний у найрізноманітніших формах і за допомогою різноманітних технічних засобів (пошта, телефон, мікрофон, відеокамера, пейджер, компютерні мережі.) Отже, інтеграція новітніх медіа в світі є практичною проблемою, що потребує всебічного дослідження з боку фахівців різних галузей знань, у тому числі й соціальних комунікацій. Примітним є той факт, що одні з них досліджували цифрове телебачення: супутникове, кабельне, мобільне, Інтернет, а інші розробляли побудову інтерактивного і комерційного контенту з Майкрософт ТБ. Борецький означив перехідний етап розвитку телебачення та місце його (“на перепутті”) в системі сучасних ЗМК. Не залишились осторонь і наші українські вчені О. Гоян, В. Гоян, В. Іванов, В. Різун, Л. Федорчук. Актуальність і практичне значення дослідження цієї проблеми полягає у тому, що останнім часом помітно зростає кількість глядачів, які переглядають телепередачі не по телевізору, а за д