Розкриття економічної суті інтелектуальної власності, її функції і значення в зростанні соціально-економічного розвитку суспільства. Оцінка зарубіжного досвіду комерціалізації інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність в підприємництві України.
1.1 Сутність інтелектуальної власності.1 Закордонний досвід комерціалізації інтелектуальної власностіЗростання частки нематеріальних активів у ринковій вартості компаній, вплив обєктів права інтелектуальної власності на конкурентоспроможність підприємств потребує глибокого вивчення сутності інтелектуальної власності, обєктів права інтелектуальної власності та механізму управління обєктами права інтелектуальної власності. На думку Каміла Ідріса, інтелектуальна власність - це термін, що описує ідеї, винаходи, технології, твори мистецтва, які є нематеріальними при їхньому створенні, але потім стають цінностями в матеріальній формі як і кожен інший продукт. Охороноздатність є одним з головних критеріїв при віднесенні результатів інтелектуальної діяльності та засобів індивідуалізації до інтелектуальної власності, але необхідно виділити інші особливості даних обєктів: а) Всі обєкти інтелектуальної власності - результати (або прояви) діяльності розуму - це прямі або опосередковані прояви людського таланту у галузі науки, техніки, літератури та мистецтва. Вперше в міжнародній практиці обєкти права інтелектуальної власності були визначені у ст.2 Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності. Назва «промислова» стосується обєктів інтелектуальної власності, що використовуються у промисловості, виробництві та торгівлі, на відміну від обєктів авторського права, які використовуються переважно для духовного, естетичного розвитку людини.У часи планової економіки, коли Україна була в складі СРСР, вирішення проблеми комерціалізації технологій здійснювалося шляхом закріплення за державою прав на результати науково-технічної діяльності, у тому числі й на інтелектуальну власність, створену за рахунок коштів держбюджету, якщо вони не були обєктами виключних прав фізичних або юридичних осіб. Часто держава не мала у своєму розпорядженні відповідних коштів для перетворення обєктів інтелектуальної власності на продукт, що може бути реалізований. Тут доцільно вказати, що відповідно до цього Закону метою інноваційної діяльності є перетворення досягнень науково-технічного прогресу на виробництво й соціальну сферу, які включають: випуск і реалізацію принципово нових видів техніки й технологій, реалізацію довгострокових науково-технічних програм із більшими термінами окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень, спрямованих на істотні зміни продуктивних сил; розробку й впровадження нових ресурсозберігаючих, а також спрямованих на поліпшення соціального й екологічного середовища технологій. Варто визнати, що сьогодні в Україні ні держава, ні підприємства й організації, що є власниками патентів і результатів НДР й ДКР, фінансованих із держбюджету, також не мають достатніх коштів на введення в господарський обіг новостворених обєктів інтелектуальної власності. Враховуючи нематеріальний характер результатів інтелектуальної власності, ряд спеціалістів розглядають власність на обєкти творчої діяльності не як класичну тріаду правочинностей власника, а в інших виключних правочинностях: “забороняти” і “дозволяти”, в такому разі буде присутня правочинність лише з використання (розпорядження).Узагальнюючи наведений вище матеріал відмітимо, що для покращення ситуації з охороною та комерціалізацією інтелектуальної власності в Україні необхідно пройти ще великий путь. Потрібно вивчити питання про доцільність приєднання України до низки міжнародних конвенцій і договорів, зокрема до Мадридської угоди 1891 р. про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, указань походження товарів (у редакції Стокгольмського акту 1967 р.); Лісабонської угоди про захист назв місць походження та їх міжнародну реєстрацію 1958 р.; Брюссельської конвенції про поширення несучих програми сигналів, що передаються через супутники, 1974 р.; Договору про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT) 1989 р.; Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем 1989 р.; Євразійської патентної конвенції (ЄПК) 1994 р. Також слід внести в перелік актів законодавства України, щодо яких необхідна адаптація до законодавства ЄС, нормативні документи ЄС із питань охорони інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві, мережі Інтернет.
Вывод
Узагальнюючи наведений вище матеріал відмітимо, що для покращення ситуації з охороною та комерціалізацією інтелектуальної власності в Україні необхідно пройти ще великий путь. Наведеуо деякі пропозиції стосовно покращення ситуації в цій сфері.
Потрібно вивчити питання про доцільність приєднання України до низки міжнародних конвенцій і договорів, зокрема до Мадридської угоди 1891 р. про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, указань походження товарів (у редакції Стокгольмського акту 1967 р.); Лісабонської угоди про захист назв місць походження та їх міжнародну реєстрацію 1958 р.; Брюссельської конвенції про поширення несучих програми сигналів, що передаються через супутники, 1974 р.; Договору про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT) 1989 р.; Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем 1989 р.; Євразійської патентної конвенції (ЄПК) 1994 р.
Також слід внести в перелік актів законодавства України, щодо яких необхідна адаптація до законодавства ЄС, нормативні документи ЄС із питань охорони інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві, мережі Інтернет.
Необхідні заходи щодо розширення мережі регіональних організацій у сфері надання широкого комплексу послуг у сфері охорони інтелектуальної власності за участю Всеукраїнської асоціації патентних повірених, Товариства винахідників і раціоналізаторів України, із співробітництвом, у разі потреби, - з регіональними відділеннями Торговельно-промислової палати України. Необхідно також розробити заходи для приведення національної статистики щодо інтелектуальної власності у відповідність із міжнародними стандартами в цій сфері.
Тим часом зарубіжний досвід свідчить, що створити ефективну систему охорони інтелектуальної власності, спираючись винятково на державні структури, неможливо. Тож власникам інтелектуального продукту (юридичним і фізичним особам), а також творчим спілкам України важливо активізувати процес створення недержавних організацій із питань охорони інтелектуальної власності, а найпотужнішим із них - вивчити питання про вступ у відповідні міжнародні недержавні організації.
Нарешті, у цій сфері необхідно вжити заходів щодо врегулювання питань «інтелектуальної спадщини» колишнього СРСР.
Список литературы
комерціалізації власність інтелект підприємництво суспільство
ВСТУП
Бурхливий розвиток інформаційних технологій перетворив інтелектуальну власність в один із найліквідніших товарів. Цей ресурс може, як магніт, притягувати до себе серйозні інвестиції, а широке впровадження нових технологій і просування наукових розробок у виробництво дає потужний поштовх розвитку внутрішніх галузей промисловості. Та й сама собою інтелектуальна власність - дуже цінне джерело доходів. У розвинених країнах це зрозуміли давно, і тепер надійна правова система захисту інтелектуальних активів дозволяє США, Японії та країнам Європи одержувати вагомі економічні дивіденди.
Інтелектуальний потенціал, сконцентрований в Україні, також міг би стати надійною основою відродження вітчизняної економіки. Міг би, але не став. Знадобилися роки, аби крок за кроком створити національну систему захисту інтелектуальної власності. Було сформовано необхідну нормативно-правову базу, закладено основи регулювання відносин у цій сфері: сьогодні чинне законодавство України містить основні положення, повязані з одержанням, здійсненням і захистом прав інтелектуальної власності.
Крім того, ведеться робота з гармонізації українського законодавства з міжнародними нормами. Вжиті останнім часом заходи дозволили врахувати вимоги ТРИПС - угоди СОТ про торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Внесено зміни в Кримінальний і Митний кодекси України, Кодекс про адміністративні правопорушення, у закони «Про авторське право й суміжні права» та «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм».
В даній курсовій роботі зроблено спробу дослідити проблеми з якими стикаються власники такого активу як „інтелектуальна власність” в процесі його використання. Робота складається з шести розділів в яких послідовно досліджується проблема інтелектуальної власності в Україні1. Вешневский Л.М. и др. Формула приоритета : Возникновение и развитие авторского и патентного права. : Наука. 1990.
4. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. “Консум”. 1996. С. 136 -149.
5. Коренной А.А. Современные проблемы инновационного менеджмента. - Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им.Г.М.Доброва НАН Украины, 1997.-20с.
6. Мова Н., Хаустов В. Инновационная деятельность в Украине и направления ее развития // Экономика Украины. - 2001. - №6. - с.29-33.
7. Петренко Н.И. Организация и механизм финансирования инновационных проектов в сфере малого предпринимательства// Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, 1997.-67с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
