Місце та роль інтелектуальної власності в структурі відносин власності, її інституціоналізація в умовах трансформаційної економіки. Аналіз інституціональних засад розвитку інтелектуальної власності в Україні, національна модель її державного регулювання.
Аннотация к работе
Останніми десятиріччями спостерігається чітка тенденція переносу акцентів з питань правової охорони інтелектуальної власності на економічні, а останнім часом - на питання інституціоналізації інтелектуальної власності. Для України необхідність регуляторної політики в сфері інтелектуальної власності є вельми актуальною, оскільки, з одного боку, країна проголосила інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність, а з іншого - висунення завдань до вступу до СОТ та ЄС, неминуче приведе до загострення конкуренції на ринку інтелектуальних товарів і послуг. До наукових досліджень, присвячених спеціально розробці загальних проблем інтелектуальної власності, відносяться праці вітчизняних вчених Г. Мова йде про методологію пізнання інтелектуальної власності в контексті загальної теорії власності, формування ринку обєктів інтелектуальної власності, інституціональних принципів та підходів до оцінки обєктів інтелектуальної власності, визначення правових чинників та економічних стимулів її розвитку, а також охорони інтелектуальної власності в Україні та в глобальному вимірі. Особистий внесок здобувача у розробку цієї теми полягає у дослідженні процесів інституціоналізації інтелектуальної власності (розділ 2 "Інституціоналізація інтелектуальної власності в трансформаційній економіці" та підрозділі: 2.1 "Інституціональні засади розвитку інтелектуальної власності в Україні"; 2.2 "Національна модель державного регулювання інтелектуальної власності").Якщо філософія інтелектуальної власності, використовуючи дедуктивний підхід, "виводить" її "з обєкту", від поняття інтелекту з виходом на теорію інтелектуального, інформаційного суспільства, то сучасне право по суті "замикається" на характеристиці окремих обєктів інтелектуальної власності, індуктивно обмежуючи їх коло можливостями правового захисту. У філософському тлумаченні інтелектуальну власність в силу специфіки її обєкта - інтелекту (в кінцевому рахунку) захистити неможливо як неможливо відчуження знань. Інституціональна теорія, враховуючи глобальні тенденції зростання трансакційних витрат, займає проміжну позицію між правом та загальною економічною теорією, зводячи відносини інтелектуальної власності до обміну певними пучками прав власності при умові їх повного захисту. Автором підкреслюється, що структуризація дослідження феномену інтелектуальної власності потребує такої лінії послідовності: інтелект - інтелектуальна діяльність - інтелектуальний продукт - інтелектуальна власність. Воно може бути рефлексивно, як "власність у собі" згорнуте в інше: інтелектуальна власність - це відносини з приводу виключного права субєкта привласнення на дії з відчуженим інтелектуальним продуктом.Якщо філософія інтелектуальної власності, використовуючи дедуктивний підхід, "виводить" її "з обєкту", від поняття інтелекту з виходом на теорію інтелектуального, інформаційного суспільства, то сучасне право по суті "замикається" на характеристиці окремих обєктів інтелектуальної власності, індуктивно обмежуючи їх коло можливостями правового захисту. Структуризація дослідження феномену інтелектуальної власності потребує такої лінії послідовності: інтелект - інтелектуальна діяльність - інтелектуальний продукт - інтелектуальна власність. Визначення інтелектуальної власності як відносин між людьми з приводу відчуження-привласнення інтелектуальних продуктів, як послідовної зміни процесу їх відчуження на стан привласнення з наступним переходом у процес привласнення і стан відчуженості, може бути рефлексивно, як "власність у собі" згорнуте в інше: інтелектуальна власність - це відносини з приводу виключного права субєкта привласнення на дії з відчуженим інтелектуальним продуктом. Аналіз структури державного регулювання інтелектуальної власності в Україні дозволяє зробити висновок, що система державних і недержавних органів перебуває у фазі свого становлення та вже сьогодні, в принципі, здатна виконувати основні функції охорони інтелектуальної власності. В сучасних умовах проблема інституціоналізації інтелектуальної власності на національному рівні і в глобальному вимірі набуває характер основного протиріччя загального змісту відносин власності - відносин відчуження та привласнення.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення змісту відносин інтелектуальної власності та її інституціоналізації у трансформаційній економіці, що дозволяє зробити наступні висновки: 1. Теорія інтелектуальної власності по суті "розщеплена" та "розподілена" між соціологією (в її філософському значенні), правом, політекономією та інституціональним її тлумаченням.
Якщо філософія інтелектуальної власності, використовуючи дедуктивний підхід, "виводить" її "з обєкту", від поняття інтелекту з виходом на теорію інтелектуального, інформаційного суспільства, то сучасне право по суті "замикається" на характеристиці окремих обєктів інтелектуальної власності, індуктивно обмежуючи їх коло можливостями правового захисту.
З іншого боку, політекономія, в традиціях дедуктивного підходу, природно вважає інтелектуальну власність однією з специфічних форм власності взагалі. Сучасна ж інституціональна теорія, зосереджуючи увагу на специфікації прав власності, по суті, змикається з правом у використанні індуктивного методу.
2. Структуризація дослідження феномену інтелектуальної власності потребує такої лінії послідовності: інтелект - інтелектуальна діяльність - інтелектуальний продукт - інтелектуальна власність. При цьому інтелект як процесуальну цілісність слід зводити до трьох його складових: інформації, знання та творчості. Методологічно означена троїстість є тріадою: потік > запас > потік, або в економіко-теоретичному розумінні відтворювального процесу це тріада: екзогенне нагромадження > ендогенне селективне заощадження > екзогенне, спрямоване на зовнішнє споживання
3. Одним з найбільш адекватних методологічних підходів до аналізу інтелектуальної власності є інституціональний підхід.
Визначення інтелектуальної власності як відносин між людьми з приводу відчуження-привласнення інтелектуальних продуктів, як послідовної зміни процесу їх відчуження на стан привласнення з наступним переходом у процес привласнення і стан відчуженості, може бути рефлексивно, як "власність у собі" згорнуте в інше: інтелектуальна власність - це відносини з приводу виключного права субєкта привласнення на дії з відчуженим інтелектуальним продуктом.
4. У практичному відношенні перспективи становлення інтелектуальної моделі економіки далеко не співпадають з гаслами переходу національної економіки до ринку. Під цим кутом зору проблеми трансформаційної економіки повинні сприйматися як проблеми інституціоналізації інтелектуальної власності на національному рівні та в глобальному вимірі.
Основним ресурсом постіндустріального розвитку є нове знання, що стає економічним ресурсом після того, як буде перетворене у форму інновацій, тобто комерціалізованого знання, сприйнятого ринком. Результати конкурентних змагань між країнами за інноваційні ресурси виявили найбільш ефективні моделі організації продукування знань, досягнення яких у поєднанні з реальним капіталом, дають підстави для висновку про пірамідальний характер розподілу національного та світового інтелектуального потенціалу.
Кожному рівню піраміди притаманна своя модель інституціональної побудови інтелектуальної діяльності, що суттєво відрізняються між собою за низкою критеріїв. Мова йде про джерела та механізми фінансування науки, роль держави та бізнесу в цьому, інституційні форми залучення в економіку інтелектуального потенціалу, стратегії інтеграції в інноваційні процеси, родові звязки з бізнесом, ринкову поведінку щодо комерціалізації результатів досліджень і розробок тощо. Ці моделі не є сталими, їм притаманні швидкі інституціональні зміни у відповідності до трансформаційних зрушень.
5. Аналіз структури державного регулювання інтелектуальної власності в Україні дозволяє зробити висновок, що система державних і недержавних органів перебуває у фазі свого становлення та вже сьогодні, в принципі, здатна виконувати основні функції охорони інтелектуальної власності. Водночас, ефективність діяльності цієї системи буде значною мірою залежати від розвитку тих її компонентів, які, з одного боку, повязані із якісним збільшенням потужності та технічного оснащення інфраструктури охорони інтелектуальної власності, а з іншого - з розвитком недержавних установ регулювання діяльності у сфері інтелектуальної власності. Саме такі установи мають відігравати значно вагомішу роль у вирішенні ключових питань інституціоналізації цієї сфери.
6. Процеси інтелектуалізації, що відбуваються як в окремих країнах, так і в усьому світі, не можуть не позначитися в цілому на стані сучасного світового господарства, де на сьогодні виникає безліч явищ, повязаних з глобалізацією.
Сьогодні світ все більш стає розділеним не ідеологічно, а інтелектуально, і це вимагає цілком нового підходу до питань розвитку інститутів інтелектуальної власності. Практично всі нації проголосили про свою прихильність до глобального ринку. Проте на зміну ідеологічним розходженням прийшов набагато глибший поділ, цього разу заснований на виробництві та використанні обєктів інтелектуальної власності. Менша частина планети, на якій мешкає приблизно 15 % населення, забезпечує практично весь інший світ технологічними інноваціями. Друга частина, що складає приблизно половину населення планети, спроможна впроваджувати ці технології у власну систему виробництва і споживання. Частина, що залишилася (приблизно третина жителів планети) є технологічно відірваною від світу - вона як сама не продукує інновації, так і не впроваджує іноземні технології.
7. В сучасних умовах проблема інституціоналізації інтелектуальної власності на національному рівні і в глобальному вимірі набуває характер основного протиріччя загального змісту відносин власності - відносин відчуження та привласнення. Концентрація зусиль на мікро-, макро- чи мегарівні на охороні інтелектуальної власності обєктивно веде до монополізації та консервації інтелектуального поділу світу на три групи країн з неминучими тенденціями спадання ефективності для цілісності будь-якого рівня.
З іншого боку, піратство в сфері інтелектуальної власності як наслідок зведення діяльності її інститутів лише до охорони інтелектуальних продуктів веде до посилення конкурентних можливостей і перш за все країн другої класифікаційної групи (Україна в їх числі).
В цьому розумінні ліквідація піратства повязана скоріше не із зміною національної моралі чи політичним тиском, а зі створенням нових економічних можливостей (стратегія диференційованих цін) та реструктуризацією сучасного інтелектуального поділу світу.
Перелік опублікованих праць за темою дисертації
Статті у наукових фахових виданнях: 1. Литвин О.М. Інституціональний зміст відносин інтелектуальної власності // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип.10. - К.: КНЕУ, 2003. - С.3-7. (0,4 друк. арк.).
2. Литвин О.М. Можливості та межі інституціоналізації ринку інтелектуальної власності в перехідній економіці // Формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 11. - К.: КНЕУ, 2003. - С.47-52 (0,4 друк. арк.).
3. Литвин О.М. Еволюція цивілізаційно-постіндустріальної парадигми // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Вип. ІІІ. Економічні науки. - Чернівці: АНТ Лтд, 2004. - С. 20-30 (0,6 друк. арк.)
4. Литвин О.М. Інтелектуальна власність в контексті теорії трансакційних витрат // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічною інституту КНТЕУ: Вип. ІІІ. - Чернівці, 2002. - С.60-62 (0,2 друк. арк.).
5. Литвин О.М. Система державного регулювання інтелектуальної власності в Україні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: АНТ Лтд, 2006. - Вип. ІІІ. Економічні науки). - С.32-41 (0,7 друк. арк.).
В інших виданнях: 6. Литвин О.М. Підходи до визначення специфіки обєктів інтелектуальної власності в політекономії та праві // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Зб. наук. пр. За матеріалами XIII між нар наук. - практ. конференції (9-10 квітня 2002 року, Чернівці). Вип. ІІ. Економічні науки. - Чернівці 2002. - С.96-98 (0,2 друк. арк.).
7. Якубенко В.Д., Литвин О.М. Інституціональна еволюція організації // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: 3б. наук. праць. Вин. ІІІ. - Чернівці, 2001. - С.280-283. (0,3 друк. арк.) (Особисто здобувачу належить аналіз підходів до визначення організації як ключового економічного інституту; обсяг авторської частини - 0,2 друк. арк.).
8. Литвин О.М. Фірмові найменування та товарні знаки на ринках інтелектуальної власності // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 15-16 квітня 2003 року. - Чернівці: АНТ Лтд., 2003. - Вип.І. - С.456-458 (0,2 друк. арк.).
9. Литвин О.М. Інституціонально-еволюційний підхід до визначення перехідної економіки // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали XIV Міжнародної науково-практичної конференції, 13-14 травня 2004 року. - Вип.І. Економічні науки. Ч.1. - Чернівці: АНТ Лтд., 2004. - С.58-61 (0,3 друк. арк.).
10. Литвин О.М. Місце митних органів в інституціоналізації інтелектуальної власності в Україні // Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції /За заг. ред.А. А. Ткача. - Мелітополь, 8-10 вересня 2006 р. - Мелітополь, МІДМУ ГУ "ЗІДМУ" 2006. - С.165-166 (0,2 друк. арк.).