Дослідження особливостей інтелектуальної драми у культурно-історичному та літературному контексті на матеріалі творчості британського драматурга Т. Стоппарда. Аналіз сучасної інтелектуальної драми як тексту у традиційному й постмодерністському розумінні.
Аннотация к работе
Творчий доробок сучасного британського драматурга Тома Стоппарда складають пєси для радіо й телебачення, кіносценарії й романи, а також критичні статті, однак загальне визнання до Стоппарда прийшло завдяки театральним пєсам, багато з яких відзначено вищими міжнародними літературними нагородами. Стоппарда називають сучасним класиком, твори якого привертають увагу багатьох західних літературознавців та театральних критиків. Дослідники звертаються до певних аспектів окремих творів автора, залишаючи осторонь головну проблему інтерпретації тексту - проблему змісту (означування), вирішення якої вимагає комплексного інтертекстуально-семантичного аналізу, що є одним із чинників, які визначають актуальність репрезентованого дослідження. У дисертації вирішуються проблеми інтерпретації сучасної інтелектуальної драми на матеріалі пєс Стоппарда, які дотепер ще не одержали однозначного потрактування. виявити особливості процесу означування в сучасній інтелектуальній драмі на підставі тематичного й інтертекстуально-семантичного аналізу творів Т. Стоппарда.При дослідженні інтелектуальної драми як тексту у фокусі уваги виявляється процес означування (смислогенез), або «робота означування». Стоппарда простежено на підставі аналізу гри у творах автора (на рівні мови, структури, персонажів, змісту, текстів), концептуального аналізу текстів, інтерпретації акціональних та культурних кодів, а також театральних, візуальних і символічних експлікацій процесу смислогенезу. Таке положення є ще однією передумовою розгляду тексту інтелектуальної драми Тома Стоппарда в культурно-історичному та літературному контекстах, що має на увазі: 1) виявлення внутрішньотекстових культурних кодів на рівні структури окремих творів; 2) відстеження й аналіз міжтекстових відносин у межах тексту інтелектуальної драми Стоппарда (всі твори драматурга розглядаються як єдиний текст драматургічного типу); 3) дослідження й аналіз інтертекстуальних звязків інтелектуальної драми Стоппарда з попередніми й сучасними текстами, а також визначення їх ролі у процесі смислогенезу; 4) визначення «відправних точок смислотворення» тексту інтелектуальної драми Т.Стоппарда; 5) аналіз ігрової природи тексту сучасної інтелектуальної драми й ролі багаторівневої гри у процесі означування. Опозиції у творчості Стоппарда реалізуються у вигляді формули «А мінус А» - улюбленого прийому автора; на рівні персонажів (антагоністичні пари: Септімус/Байрон в «Аркадії»; Генрі/Броді у «Справжній речі»; Хаусман/Уайльд у «Винаході любові»; Флора Кру/Дас у «Портреті індійською тушшю»); на тематичному рівні: тема фатуму й свободи волі, життя та смерті («Розенкранц і Гільденстерн мертві», «Винахід любові», «Ніч і день»); ідеології та творчості («Травесті», «Портрет індійською тушшю», «Винахід любові», «Справжня річ»); таланту й марнославства («Аркадія»). В «Травесті» вгадується канва комедії Уайльда «Як важливо бути серйозним»; б) на рівні героїв інтертекстуальність виходить за межі літературних текстів, поширюючись також на «персональні тексти», прожиті історичними особистостями: Ленін, Джеймс Джойс, поет-дадаїст Тцара, Оскар Уайльд, поет Хаусман та ін., які стають персонажами пєс Стоппарда, (правда, часто автор навмисне вводить до своїх творів історичних особистостей для того, щоб обманути очікування читача); в) на тематичному рівні: теми смерті, свободи, любові, істини й істинності мистецтва та інші теми класичної літератури подано автором у новій художній формі; г) на рівні театральних прийомів: найяскравішим прикладом може служити прийом «пєса у пєсі», який широко використовує Стоппард у більшості своїх пєс.У дисертації запропоновано комплексний підхід до вивчення сучасної інтелектуальної драми на матеріалі творчості британського драматурга Т. Стоппарда. Життєздатність інтелектуальної драми як тексту забезпечується динамікою інтертекстуальних звязків з попередніми та сучасними текстами різних типів, а також особливостями даного типу тексту: інтелектуальністю, видовищністю, діалогізмом, поліфонією. Синтез інтелектуальності й видовищності, тонкого інтелектуального гумору й, часом, грубих карнавальних, епатажних жартів є особливістю сучасної інтелектуальної драми й характерною рисою пєс Стоппарда, що особливо яскраво проявляється в інтелектуальних комедіях «Стрибуни», «Травесті», «Після Магрітта», «Справжній інспектор Хаунд», «Аркадія», «Справжня річ», «Винахід любові». У ході інтертекстуально-семантичного аналізу текстів інтелектуальних пєс Т.Стоппарда в літературному та культурно-історичному контекстах виявлено й прокоментовано експлікації гри на різних рівнях: фонетико-семантичному, синтаксичному, лексичному, а також на рівні текстів, структури, смислу(ів), персонажів, тематичному рівні. У пєсах Стоппарда ігровим простором слугують спогади героїв («Травесті», «Винахід любові»), а їхня память є інструментом ігрового переосмислення пережитого, що виходить за межі життєвого досвіду окремого індивідуума й поширюється на історичні процеси певної епохи.Бондаренко Л. В. Бондаренко // Культура нар
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
Вывод
У дисертації запропоновано комплексний підхід до вивчення сучасної інтелектуальної драми на матеріалі творчості британського драматурга Т. Стоппарда. В межах такого підходу доцільно розглядати даний феномен як тип літературного тексту, що є частиною гіпертексту культури й має трансцендентальну сутність. Життєздатність інтелектуальної драми як тексту забезпечується динамікою інтертекстуальних звязків з попередніми та сучасними текстами різних типів, а також особливостями даного типу тексту: інтелектуальністю, видовищністю, діалогізмом, поліфонією. Синтез інтелектуальності й видовищності, тонкого інтелектуального гумору й, часом, грубих карнавальних, епатажних жартів є особливістю сучасної інтелектуальної драми й характерною рисою пєс Стоппарда, що особливо яскраво проявляється в інтелектуальних комедіях «Стрибуни», «Травесті», «Після Магрітта», «Справжній інспектор Хаунд», «Аркадія», «Справжня річ», «Винахід любові».
У ході інтертекстуально-семантичного аналізу текстів інтелектуальних пєс Т.Стоппарда в літературному та культурно-історичному контекстах виявлено й прокоментовано експлікації гри на різних рівнях: фонетико-семантичному, синтаксичному, лексичному, а також на рівні текстів, структури, смислу(ів), персонажів, тематичному рівні. Інтелектуальна й інтертекстуальна гра виступає не лише як жанрова особливість даного типу тексту, а й як характерна риса авторського стилю. Міжтекстові відносини можуть набувати форми цитації, ремінісценції, несвідомого цитування, створюючи ігрову ситуацію. Інтертекстуальні ігри є основним художнім прийомом у пєсах Стоппарда й виступають провідним чинником у процесі смислогенезу. Багаторівнева гра різних типів: змагання, азартні ігри, гра людської уяви лежить в основі естетичного переживання у творах Стоппарда, набуваючи форми художніх прийомів і беручи участь у процесі формування змісту. Будь-яка гра відбувається за правилами в межах ігрового простору. У пєсах Стоппарда ігровим простором слугують спогади героїв («Травесті», «Винахід любові»), а їхня память є інструментом ігрового переосмислення пережитого, що виходить за межі життєвого досвіду окремого індивідуума й поширюється на історичні процеси певної епохи. Гра є творчим процесом, що дозволяє протагоністам-інтелектуалам у пєсах Стоппарда знайти себе в оточуючій їх парадоксальній реальності, знайти свій індивідуальний стиль, і з його допомогою створити порядок із хаосу. Гра у драмі Стоппарда водночас є і пошуком істини в різних контекстах, і технікою цього пошуку, і методом, і навіть сама є істиною. Так, у контексті філософії постмодернізму прийнято говорити про ігри істини (М. Фуко), формально виражені у вигляді плато ризоми (Делез, Гваттарі). Субєктивну природу змісту за допомогою інтерпретації артефактів показано в «Аркадії», «Травесті», «Винаході любові», «Розенкранц і Гільденстерн мертві» та інших пєсах Т. Стоппарда, а інтуїцію представлено як спосіб пізнання світу. Вивчення інтелектуальної драми Т. Стоппарда в літературному контексті дозволило виявити формальні експлікації процесу означування на різних рівнях і підтвердити тим самим концепцію про динамічну природу смислогенезу некласичного тексту.
Особливу увагу приділено мовним іграм, роль яких у процесі означування прокоментовано на матеріалі найбільш визначних, обєднаних концептуально й стилістично, творів автора. Мовна гра, що ґрунтується на ефекті «обманутого очікування», парадоксі, натякові, нерозвязних загадках, є джерелом комічного у пєсах Стоппарда й створює ефект «неконгруентності», що є особливістю авторського стилю. Побудована на ідейних та емоційних колізіях, інтелектуальна драма Т. Стоппарда тяжіє до ідей ексцесних ситуацій - питання життя й смерті, домінанти долі й свободи волі, способу пізнання світу й сенсу життя. Ці та інші «вічні» питання філософії знаходять художнє вираження у пєсах «Розенкранц і Гільденстерн мертві», «Аркадія», «Портрет індійською тушшю», «Справжня річ», «Винахід любові», «Травесті», «Стрибуни», «Після Магрітта», розглянутих у дисертаційній роботі. Водночас сучасна інтелектуальна драма не втрачає звязків із реальністю, будучи «втіленням ідей свого часу» (Б. Шоу), з одного боку, і творцем цієї реальності (симулякра), з іншого. Таким чином, драма Т. Стоппарда як феномен трансцендентальний не протиставляє себе ані класиці, ані мистецтву модерну, як у художньому, так і в тематичному плані, існуючи в необмеженому інтертекстуальному просторі і вступаючи в міжтекстові відносини з текстами різних типів.