Педагогічні умови проведення інтегрованих уроків. Їх роль для формування загальнокультурної компетентності учнів. Критерії визначення рівнів її сформованості у школярів-підлітків (мотиваційно-ціннісний, операційно-поведінковий, особистісно-рефлексивний).
Аннотация к работе
У світлі цього значно підвищується необхідність формування в учнів шкільних закладів загальнокультурної компетентності як необхідної передумови успішності їх подальшої життєдіяльності в умовах складної взаємодії різних типів культур. Про важливість формування у школярів загальнокультурної компетентності, що насамперед передбачає формування в них культури міжособистісних відносин, оволодіння культурною спадщиною свого народу та людства загалом, відзначено також у матеріалах дискусій, організованих у межах проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний - рівному» (2004 р.). Однак результати вивчення масової шкільної практики засвідчують, що вчителі основну увагу на урочних заняттях приділяють формуванню в учнів знань та умінь з певних навчальних дисциплін, а питання оволодіння ними загальнокультурною компетентністю традиційно знаходиться на другорядному плані, що не дозволяє його ефективно вирішувати. Так, за даними пілотажного дослідження, 43,1 % учнів основної школи (усього опитано 685 осіб) продемонстрували слабкі знання культурознавчого характеру; 39,2 % - неповною мірою усвідомлюють роль культури в житті конкретної особистості й сучасного суспільства в цілому; у 57,4 % - на гідному рівні не сформовані вміння, які забезпечують загальнокультурну компетентність людини. Шамова та інші) також дав можливість засвідчити, що на тлі інтенсивного збільшення інформаційного поля й одночасного скорочення кількості навчальних годин для цього, загального погіршення стану здоровя учнівської молоді забезпечити гідний рівень їх загальноосвітньої підготовки й зокрема формування в них загальнокультурної компетентності можна за допомогою організації та проведення інтегрованих уроків, оскільки ці уроки на основі поглиблення взаємозвязів і взаємозалежностей між різними навчальними дисциплінами забезпечують створення нових інформаційних масивів, у яких більш адекватно відображаються сучасні тенденції інтеграції наукового знання та розвитку культури.У першому розділі «Теоретичні питання проведення інтегрованого уроку як засобу формування загальнокультурної компетентності учнів основної школи» на підставі аналізу наукової літератури з проблеми дослідження виокремлено основні підходи до визначення суті поняття «загальнокультурна компетентність», висвітлено роль інтегрованих уроків для формування загальнокультурної компетентності учнів підліткового віку, обґрунтовано педагогічні умови проведення інтегрованого уроку, спрямованого на формування загальнокультурної компетентності в учнів основної школи. У дисертації доведено, що ефективним засобом формування загальнокультурної компетентності в учнів основної школи є інтегрований урок, адже навчальна інтеграція дозволяє створювати для школярів такі умови для інтелектуальної праці, щоб учні проникали «в різноманітні складності й тонкощі, деталі й суперечності речей, фактів і явищ» (В.Сухомлинський), сприяє створенню кожним учнем власної системи знань, формуванню в нього інтегративного мислення, яке дозволяє учневі самовизначитися в житті, стимулює до вільної життєтворчості й соціально-психологічної інтеграції з іншими людьми на засадах загальнокультурних цінностей. Шамова та інші) доведено, що інтегровані уроки, метою яких є формування загальнокультурної компетентності учнів, вимагають вивчення таких феноменів реальності, як: цивілізація й культура; взаємозвязки науки та культури, науки і мистецтва; образ світу й образ людини тощо; забезпечення цілісності пізнавальної, комунікативно-поведінкової й емоційно-ціннісної галузей діяльності особистості. Під час відбору змісту інтегрованих уроків, учителі спрямовували зусилля, щоб: 1) долати фрагментарність у сукупності культурнознавчих знань підлітків, забезпечити чіткість, компактність, системність навчального матеріалу; 2) озброювати учнів системою універсальних загальнолюдських і національних цінностей культури й на цій основі формувати в них системний погляд на свій подальший особистісний розвиток і розвиток людської цивілізації загалом; 3) надавати можливість школярам оволодіти й закріпити на практиці різноманітні вміння культурознавчого характеру, зокрема вміння успішно опановувати нові прогресивні зразки культури, розбудовувати свою поведінку та відносини з оточуючими людьми з орієнтацією на провідні норми культури.