Передумови запровадження російським урядом інтеграційної політики щодо українського козацтва. Особливості її перебігу на Гетьманщині, у слобідських полках і Війську Запорізькому. Причини невдачі застосування "слобідської моделі" інтеграційних перетворень.
Аннотация к работе
В означений час останнє було перетворене на підвладне уряду „служиле” козацтво, зосереджене у Чорноморському війську та переселене в основній своїй масі на Кубань. У дослідженні підкреслюється, що інтеграційна політика царського уряду разом із інституціональною інкорпорацією є однією з головних складових процесу поглинення Російською імперією українських автономій ранньомодерної доби. Застосування цих методів дало можливість проаналізувати причини застосування царським урядом інтеграційної політики щодо українського козацтва слобідських полків, Гетьманщини і Низового Війська, порівняти швидкість проведення та відобразити особливості інтеграційних перетворень в різних регіонах України, співставити окремі аспекти інтеграційної політики російського уряду щодо українського козацтва з подібними, що здійснював російський абсолютизм щодо російських служилих категорій, донських та яїцьких козаків. Історик висвітлював участь лівобережних козаків в імперських війнах і залучення їх до виконання будівельних робіт, побіжно констатував погіршення соціально-економічного становища козацтва у XVIII ст., навів інформацію про опозиційність козацтва заходам царського уряду з обмеження козацьких „прав та вольностей”. визначаються передумови запровадження царським урядом політики інкорпорації щодо українських автономій та інтеграції щодо козацтва Гетьманщини, слобідських полків, Війська Запорізького низового; зясовано ступінь залежності українських автономій від Московської держави наприкінці XVII ст., правовий статус козаків слобідських полків, Гетьманщини, Війська Запорізького низового напередодні запровадження інтеграційних перетворень; зазначено залежність між політичною привязаністю українських автономій до Росії та швидкістю здійснюваних щодо автономій та їх населення інкорпораційно-інтеграційних перетворень; окреслено напрямки здійснення інтеграційної політики царського уряду щодо слобідського, лівобережного і запорізького козацтва; встановлено відмінності при впровадженні царським урядом інтеграційних перетворень в різних регіонах України; окреслено й охарактеризовано етапи інтеграційної політики імперського уряду в українських автономіях.При цьому слобідські полки були своєрідним полігоном для апробації царською владою низки інтеграційних заходів, що пізніше відтворювалися на Гетьманщині й частково застосовувались на Запоріжжі. Перший етап припадає на 1700-1725 рр., він характеризується визначенням головних напрямків інтеграційної політики, нівелюванням царською владою козацьких привілеїв та початком підпорядкування слобідського та лівобережного козацтва російським державним інституціям. Другий етап - 1730-1741 р. характеризується подальшим обмеженням російським урядом козацьких привілеїв, посиленням втручання імперської влади до соціальних процесів в козацьких спільнотах з метою їх модернізації, зростанням підзвітності лівобережного та слобідського козацтва російським державним установам, значним погіршенням соціально економічного становища козаків. XVIII ст., в цей час в процесі інкорпорації українських автономій слобідські та лівобережні козаки позбавляються усіх властивих їм ознак відособленості, - власної військової організації, судової рівності зі старшиною, відмінності при оподаткуванні від поспільства, - і переводяться в своїй більшості до категорії непривілейованих верств суспільства. Інтеграційні перетворення на Запоріжжі розпочинаються наприкінці XVII - на початку XVIII ст. й відбуваються паралельно із розповсюдженням царським урядом своєї влади на Військо Запорізьке низове.
Вывод
1. Інтеграція українського козацтва до соціальної структури Російської імперії була однією з головних складових інкорпорації українських автономій державою Романових у XVIII ст.
2. Інкорпораційно-інтеграційні перетворення були зумовлені заходами царського уряду з модернізації Російської держави у XVIII ст.
3. Найшвидше інтеграційні перетворення відбувались у слобідських полках та на Гетьманщині. При цьому слобідські полки були своєрідним полігоном для апробації царською владою низки інтеграційних заходів, що пізніше відтворювалися на Гетьманщині й частково застосовувались на Запоріжжі.
4. На території слобідських полків та Гетьманщини інтеграційні перетворення відбувались протягом XVIII ст. у три етапи. Перший етап припадає на 1700-1725 рр., він характеризується визначенням головних напрямків інтеграційної політики, нівелюванням царською владою козацьких привілеїв та початком підпорядкування слобідського та лівобережного козацтва російським державним інституціям. Другий етап - 1730-1741 р. характеризується подальшим обмеженням російським урядом козацьких привілеїв, посиленням втручання імперської влади до соціальних процесів в козацьких спільнотах з метою їх модернізації, зростанням підзвітності лівобережного та слобідського козацтва російським державним установам, значним погіршенням соціально економічного становища козаків. Третій етап охоплює 60-90-ті рр. XVIII ст., в цей час в процесі інкорпорації українських автономій слобідські та лівобережні козаки позбавляються усіх властивих їм ознак відособленості, - власної військової організації, судової рівності зі старшиною, відмінності при оподаткуванні від поспільства, - і переводяться в своїй більшості до категорії непривілейованих верств суспільства. Дана модель соціальної інтеграції була вироблена імперським урядом під час інкорпорації слобідських полків і майже в точності застосована на Гетьманщині.
5. Між періодами активних інтеграційних перетворень у слобідських полках і на Гетьманщині мали місце два перехідних етапи у 1725-1731 рр. та у 40-х рр. XVIII ст. У цей час, під тиском несприятливих зовнішньо- та внутрішньополітичних обставин, імперська влада мусила вдаватися до уповільнення інтеграційних перетворень у слобідських полках і призупинення їх на Гетьманщині.
6. Інтеграційні перетворення на Запоріжжі розпочинаються наприкінці XVII - на початку XVIII ст. й відбуваються паралельно із розповсюдженням царським урядом своєї влади на Військо Запорізьке низове. Здійснюючи наступ на „права й вольності” Низового Війська, царський уряд намагається модернізувати умови служби козаків, залучити їх до загальнодержавних робіт та приборкати їх зовнішньополітичну активність. Це зумовлює антимосковський виступ запорожців на чолі з кошовим К. Гордієнко 1709 р., зруйнування російськими військами Запорізької Січі та вигнання запорожців з підвладних царському урядові земель.
7. Після повернення запорожців 1734 р. під російську протекцію імперська влада відновлює щодо січовиків політику інтеграційних перетворень. У 30-ті - 40-і рр. XVIII ст. відбувається поступове підпорядкування Низового Війська імперським державним інституціям. Здійснюючи інтеграційні перетворення, царський уряд прагнув заручитись підтримкою своїх дій в заможних прошарків Низового Війська, щоб здійснити реорганізацію запорожців у мирний спосіб.
8. У 50-х - 60-х рр. XVIII ст., негативно реагуючи на урядову колонізацію земель Запоріжжя та запровадження обмежень на запорізьку торгівлю, Низове Військо вдається до активного захисту своїх „прав і вольностей”. Дії запорожців у Петербурзі трактували як прояв економічного і політичного „сепаратизму”. Скориставшись геополітичними змінами у регіоні після російсько-турецької війни 1768-1774 рр., російський уряд ліквідував у 1775 р. Січ і Низове Військо й намагався включити запорожців до загальноімперського соціуму шляхом застосування низки положень інтеграційної моделі, апробованої вже на слобідських козаках.
9. Активна протидія інтеграційним заходам російської влади збоку запорожців та несприятлива зовнішньополітична ситуація змусили імперський уряд виробити інший варіант інтеграції більшості січовиків до імперського соціуму. У 80-х рр. XVIII ст. російський уряд створює з колишніх запорожців Чорноморське козацьке військо. Воно створювалось як „служиле” військо за зразком вже покірних урядові донської і уральської козаччини. Його створення дозволило імперській владі здійснити інтеграцію запорожців до імперського соціуму як напівпривілейованої верстви, використати їх військовий та мобілізаційний потенціал для вирішення важливих зовнішньополітичних завдань під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. та колонізації на початку 90-х рр. XVIII ст. Північного Кавказу.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Яценко В.Б. Козацтво Гетьманщини в російській імперській політиці XVIII ct.: процес станової інтеграції // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 556. Історія України. - Харків, 2002. - Вип.5. - С.33-41.
2. Яценко В.Б. Малоросійські козаки в другій половині XVIII ct. (інтеграція до загальноімперського стану) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Харків, 2003. - Вип. 6. - С. 136 - 140.
3. Яценко В.Б. Козацька революція 1648-1657 років у сучасній російській історіографії // Переяславська рада: новий погляд на проблему. - Харків, 2004. - Вип.1. -С. 63-70.
4. Яценко В.Б. Російська імперська інтеграційна політика і слобідське козацтво в XVIII ct.: етапи та перебіг // Проблеми історії та археології України: Матеріали V Міжнародної наукової конференції (Харків, 4-6 листопада 2004 р.) - Харків, 2004. - С. 121-122.
5. Яценко В.Б. Сучасна російська історіографія про козацьку революцію 1648-1657 рр. // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. - 2005. - Т. 11. - С. 267-282.
6. Яценко В.Б. Взаємовідносини Московської держави та Війська Запорізького низового в контексті інтеграційних перетворень в кінці XVII - на початку XVIII ct. // Січеславський альманах. Збірник наукових праць з історії українського козацтва. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип.1. - C. 65-89.
7. Яценко В.Б. Козацтво Гетьманщини в імперській політиці Петра І: початок станової інтеграції // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Історія. - 2005. - № 701, вип. 37. - С. 99-108.
8. Яценко В.Б. Взаємовідносини Московської держави та Війська Запорізького низового в контексті інтеграційних перетворень на початку XVIII ct. // Український історичний збірник. - 2005. - Вип. 8. - С. 148-170.
9. Яценко В.Б. Політика Російської імперії щодо слобідського козацтва в другій половині 20-х рр. XVIII ст. // ІІІ Харківські студентські філософські читання. Матеріали міжнародної наукової конференції. - Харків, 2006. - С. 220-221.
10. Яценко В.Б. Взаємовідносини уряду Російської імперії та Запорізького Коша в кінці XVII - першій половині XVIII ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Харків, 2006. - Вип. 8. - С. 155-165.
11. Яценко В.Б. Взаимоотношения правительства Российской империи и Войска Запорожского низового в контексте царской интеграционной политики в 1730-х - 1740-х гг. XVIII в. // Российское казачество: проблемы истории и современность (к 310-й годовщине Кубанского казачьего войска): Материалы Всероссийской научно-практической конференции (г. Тимашевск, 2-5 октября 2006 г.) - Краснодар, 2006. - С. 292-295.
12. Яценко В.Б. Інтеграційна політика Петра І щодо слобідського козацтва 1700-1725 рр. // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Історія. - 2006. - № 728, вип. 38. - С. 75-84.