Дослідження теоретичних, правових та зовнішньополітичних передумов інтеграційної політики України. Узагальнення напрямків зовнішньополітичної та внутрішньої діяльності України. Історія відносин України з провідними інтеграційними структурами Європи.
Аннотация к работе
Державотворчі процеси в Україні наприкінці ХХ ст. відбувались у період докорінних політичних та економічних зрушень всередині українського суспільства та історичних перетворень у системі міжнародних відносин, характерною ознакою яких був перехід від конфронтаційної моделі світоустрою до створення нової системи загальноєвропейської безпеки. Метою дослідження передбачено вивчення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на входження до спільноти європейських держав, відтворення процесу становлення відносин України з такими організаціями, як ОБСЄ, Рада Європи, НАТО і ЄС. Охарактеризувати основні нормативно-правові акти України, що регулюють сферу зовнішньополітичної діяльності у плані законодавчого закріплення інтеграційних прагнень України, виявити етапи еволюції пріоритетів зовнішньополітичної діяльності держави, встановити особливості визнання і становлення відносин партнерства України з провідними країнами ЄС та США, вивчити і узагальнити врегулювання двосторонніх відносин між Україною і прикордонними державами з регіону Центральної та Східної Європи, визначення центральноєвропейської ідентичності України. Дослідити виконання Україною зобовязань у галузі роззброєння і виявити його взаємозвязок з європейською і євроатлантичною інтеграцією України, встановити роль ОБСЄ у врегулюванні кримської проблеми і фактичному збереженні територіальної цілісності і миру в Україні. Предмет дослідження - діяльність органів державної влади України по інституалізації процесу інтеграції, аналіз участі України у діяльності ОБСЄ і Ради Європи та форм співробітництва з ЄС і НАТО, які встановлено відповідно до укладених з цими організаціями угод.Отже, на момент проголошення незалежності України у 1991 р. сформувались певні напрямки дослідження української зовнішньої політики, а також були закладені основні науково-теоретичні передумови реалізації зовнішньої політики України в умовах незалежності. Як правило у даних роботах окремі розділи присвячено співпраці України із західними структурами (НАТО, ЄС, Радою Європи), окремими державами, питанням участі України у загальноєвропейській системі безпеки. Висвітленню відносин України з Європейським Союзом, окрім публікацій у періодичних виданнях, було присвячено дисертаційне дослідження С.Євагелоса, у якому розглядаються питання становлення зовнішньої політики незалежної України у контексті європейських інтеграційних процесів, стратегія економічних відносин ЄС із Україною. Одним з важливих напрямків інтеграції України до європейських і євроатлантичних структур було розвязання проблеми ядерної зброї, успадкованої Україною від СРСР. Деякі аспекти (процес визнання України європейськими державами і США, ядерне роззброєння, участь ОБСЄ у розвязанні кримської кризи, виконання зобовязань перед Радою Європи, втілення положень Хартії Україна - НАТО і Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС (далі - УПС), процес лібералізації української економіки) або мало досліджені, або й зовсім не досліджені.Науково-теоретичне обґрунтування зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на вступ до європейських і євроатлантичних структур, фактично розпочалось на початку ХХ ст., коли було закладено основи геополітичних досліджень в Україні. Дослідники підходили до проблеми з позиції багатовекторності зовнішньої політики України, тобто: приділяли увагу відносинам з Росією та СНД, які залишались важливими економічними партнерами; з країнами ЦСЄ, з якими українська держава мала давні культурні звязки; з країнами Заходу і західними інтеграційними структурами, з якими зміцнювалась політична співпраця. У 90-х роках на законодавчому рівні були зафіксовані прагнення України інтегруватись у європейські та євроатлантичні структури. Для успішного входження у європейські та євроатлантичні структури були необхідні зовнішньополітичні передумови, у якості яких виступають визнання України провідними державами Заходу та врегулювання відносин із сусідніми країнами з регіону ЦСЄ. Важливим етапом інтеграції України у європейські та євроатлантичні структури стало входження до ОБСЄ і діяльність у цій організації.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
інтеграційний політика європа
У висновках дисертації містяться загальні підсумки дослідження, основні з яких виносяться на захист: 1. Науково-теоретичне обґрунтування зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на вступ до європейських і євроатлантичних структур, фактично розпочалось на початку ХХ ст., коли було закладено основи геополітичних досліджень в Україні. В подальшому надзвичайного розвитку отримав західноєвропейський вектор, основними апологетами якого у міжвоєнний період були представники діаспори. Апогеєм розробки європейського та євроатлантичного напрямків зовнішньої політики стали 90-і рр. ХХ ст. Дослідники підходили до проблеми з позиції багатовекторності зовнішньої політики України, тобто: приділяли увагу відносинам з Росією та СНД, які залишались важливими економічними партнерами; з країнами ЦСЄ, з якими українська держава мала давні культурні звязки; з країнами Заходу і західними інтеграційними структурами, з якими зміцнювалась політична співпраця. При цьому більшість дослідників обґрунтовували пріоритетність саме європейської та євроатлантичної інтеграції України.
2. У 90-х роках на законодавчому рівні були зафіксовані прагнення України інтегруватись у європейські та євроатлантичні структури. Відбулась певна еволюція зовнішньополітичного курсу у бік інтеграції до ЄС. Для успішного входження у європейські та євроатлантичні структури були необхідні зовнішньополітичні передумови, у якості яких виступають визнання України провідними державами Заходу та врегулювання відносин із сусідніми країнами з регіону ЦСЄ. Слід наголосити, що визнання України західними країнами і врегулювання відносин з сусідами по ЦСЄ було надзвичайно важливим з огляду на історичний досвід українського державотворення на початку ХХ ст., коли, з поміж іншого, невирішеність цих питань призвела до зникнення УНР.
3. Важливим етапом інтеграції України у європейські та євроатлантичні структури стало входження до ОБСЄ і діяльність у цій організації. У загальноєвропейському вимірі співпраця з ОБСЄ запобігла порушенню Гельсінкської системи і переділу післявоєнних кордонів. Україна з обєкта європейської політики перетворилась на її субєкт, стала повноправним і авторитетним учасником європейського процесу.
4. Беручи до уваги специфіку діяльності РЄ, правомірно стверджувати, що вступ України до Організації і приєднання до її основних документів сприяли входженню нашої країни до європейського правового і політичного простору.
5. У 90-х рр. ХХ ст. були започатковані партнерські відносини України з провідними інтеграційними організаціями Європи - НАТО і ЄС. Співпраця з НАТО є корисною для України, оскільки включає не лише військово-політичні питання, а й підтримку у реформуванні армії, наукову сферу, допомогу під час природних катаклізмів.
6. Співробітництво з ЄС у 90-х рр. ХХ ст. розвивалось за такими напрямками: лібералізація торгівлі, впровадження норм ЄС в українське законодавство, політичний діалог. Їх визначила укладена у 1994 р. Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Реалізація вказаних напрямків співпраці загалом мала позитивний вплив на українську економіку, сприяла зближенню позицій України і ЄС, заклала підвалини для подальшої повномасштабної інтеграції України у європейський економічний простір.
7. В цілому, оцінюючи досягнення України у процесі європейської та євроатлантичної інтеграції, слід відзначити, що у 90-х рр. відбулось часткове входження України до означених структур, закладено підвалини для подальшої остаточної інтеграції у європейський економічний простір та сферу безпеки.
Список литературы
Основні результати дослідження викладені у таких публікаціях автора: Україна і НАТО: на шляху до особливих відносин // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - Вип.47. -К.,2000. - С.33-38;
Співробітництво України із структурами ОБСЄ та Ради Європи // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. - Вип.6 - К.:УНІСЕРВ,2000. - С.81-85;
Встановлення звязків з провідними країнами Західної Європи як передумова інтеграції України у західноєвропейські та євроатлантичні структури // Міжнародні звязки України: наукові пошуки і знахідки. - Вип.10. - К.:Ін-т історії НАН України,2001. - С.127-135.