Інструментальне спілкування як чинник успішності сумісної ігрової діяльності (на прикладі кваліфікованих волейболістів) - Автореферат

Леонтьєв, 1983): виконує функції передачі інформації, досягнення взаєморозуміння між спортсменами, керування їх діяльністю та психічним станом. Можна стверджувати, що, незважаючи на поліфункціональний характер процесу спілкування, його провідною функцією є інструментальна, яка передбачає координацію актів діяльності шляхом спілкування (Б.Ф. Саме цей аспект проблеми викликає особливий інтерес у галузі фізичної культури і спорту, бо безпосередньо повязаний з комплектуванням спортивних команд, формуванням взаємовідносин між їх гравцями, а також з опануванням арсеналу тактичних прийомів та ефективним їх використанням у змаганнях (В.Д. Виявлення та характеристика параметрів компонентів структури спілкування гравців залежно від їх функціональних обовязків дозволяють вирішувати проблеми, які виникають у процесі управління командою, шляхом диференційованого, індивідуального підходу, що у свою чергу має велике значення для підвищення ефективності сумісної діяльності. У той же час доведено, що успішність сумісної ігрової діяльності визначається не стільки активністю кожного спортсмена, скільки оптимальністю взаємодії усіх гравців, стратегією й тактикою сумісних групових дій (М.С.У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми аналіза спілкування у ході сумісної ігрової діяльності що свідчить про провідну роль сфери ділового спілкування гравців у процесі тренувальної та змагальної діяльності. Отримати цілісне уявлення про процес інструментального спілкування у команді неможливо у відриві від його субєктів (гравців), що дозволяє вважати діяльнісно-субєктивний підхід найбільш продуктивним у вивченні цього питання.

Основний зміст роботи відображено у 10 публікаціях

1. Особенности инструментального общения волейболистов молодежных команд // Вісник Харківського державного університету. Серія “Психологія”. 2000. № 472. - С. 92-95.

2. До проблеми аналізу взаємодії в суспільній спортивній діяльності // Психологія: Зб. наукових праць. Вип. 1(8). - К., 2000. - С. 311-316.

3. Интерактивный компонент структуры общения волейболистов // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наукових праць. Т. 2. - К., 1998. - С. 663-670 (спільно з Т.В.Петровською).

4. Деякі аспекти вивчення спілкування в спорті // Матеріали другої Всеукраїнської конференції аспірантів “Молода спортивна наука України”: Зб. наукових праць. - Львів, 1998. - С. 159-164.

5. Характеристика інтерактивного компоненту спілкування гравців-волейболістів залежно від спортивної кваліфікації // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 1999. № 1. - С. 105-108.

6. Актуальные проблемы формирования мотивации спортивной деятельности // Педагогика, психология и медикобиологические проблемы физического воспитания и спорта. № 21. - Харьков: ХХПИ, 1999. - С. 48-52.

7. Проблема стресса в совместной игровой деятельности квалифицированных волейболистов // Педагогика, психология и медикобиологические проблемы физического воспитания и спорта. № 22. - Харьков: ХХПИ, 1999. - С. 31-35.

8. Диференціація структури спілкування в чоловічих та жіночих спортивних командах у процесі підготовки // Матеріали першої Всеукраїнської конференції аспірантів “Молода спортивна наука України”: Тези доповідей. - Львів, 1997. - С. 149-151.

9. Прогнозування міжособистісних конфліктів в спортивних волейбольних командах // Конфлікти у педагогічних системах: Тези доповідей науково-практичної конференції. - Вінниця, 1997. - С. 242-244 (спільно з Т.В. Петровською).

10. Differentiation in the structure of communications in male and female athletic teams in the process of training // The modern olympic sport: International scientific congress, Kyiv, 16-19 may 1997 y. - P. 85 (спільно з Г.В. Ложкіним, Т.В. Петровською, І.І.Смоляр).

Размещено на .ru

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми аналіза спілкування у ході сумісної ігрової діяльності що свідчить про провідну роль сфери ділового спілкування гравців у процесі тренувальної та змагальної діяльності. Отримати цілісне уявлення про процес інструментального спілкування у команді неможливо у відриві від його субєктів (гравців), що дозволяє вважати діяльнісно-субєктивний підхід найбільш продуктивним у вивченні цього питання.

Комплексне дослідження спілкування грунтується на визначені його структури, до складу якої входять комунікативний, перцептивний та інтерактивний компоненти.

Теоретичний аналіз інструментального спілкування гравців у волейбольних командах дозволив виділити наступні соціально-психологічні параметри, що відображають особливості кожного компоненту структури: перцептивний компонент - оцінка та самооцінка спортсменами своїх партнерів по команді на підставі таких чинників, як виконання технічних і тактичних дій, особливості фізичної підготовленості, психофізіологічні характеристики та спеціалізовані сприйняття, специфіка ігрового мислення, особистісні якості;

інтерактивний компонент - характеристика інтерперсональної поведінки спортсменів у процесі сумісної ігрової діяльності;

комунікативний компонент - зміст і продуктивність вербальних звертань, а також аналіз моторних засобів спілкування.

Диференціація соціально-психологічних параметрів інструментального спілкування спортсменів різних ігрових амплуа свідчить про взаємозумовлений звязок соціально-психологічних характеристик особистості волейболістів і виконуваних ними функціональних обовязків: тотожність функціональних обовязків нападаючих 1-го та 2-го темпів у командах вищої ліги та молодіжних спричиняє до зближення показників соціально-психологічних параметрів їх інструментального спілкування;

для спортсменів-звязкових команд вищої ліги та молодіжних характерна тенденція до високої значущості чинників успішності сумісної ігрової діяльності та позитивної оцінки професійного статусу своїх партнерів;

в інструментальному спілкуванні нападаючих 2-го темпу студентських команд спостерігається тенденція до взаємозалежності його соціально-психологічних параметрів - негативне сприйняття гравцями цього ігрового амплуа своїх партнерів поєднується з виділенням власної позиції, з елементами агресивної поведінки у процесі взаємодії, а також з низьким відсотком спонукань (бажань) спілкуватися з представниками своєї команди у напружених змагальних ситуаціях.

Отримані результати дають можливість накреслити подальші шляхи вирішення досліджуваної проблеми.

Порівняльний аналіз соціально-психологічних параметрів інструментального спілкування гравців команд різної спортивної кваліфікації дозволяє констатувати, що існує тенденція до залежності цих параметрів від рівня спортивної майстерності волейболістів: досягнення значних результатів у спорті (належність до команд вищої ліги) формує у гравців відповідні особливості їх інструментального спілкування - виділяється тенденція до позитивної оцінки професійного статусу своїх партнерів по команді;

ускладнення характеру діяльності спортсменів зумовлює у них виразну орієнтацію до прояву у діловому спілкуванні домінування, авторитетності, елементів власно-лідируючого стилю соціальної поведінки;

обєктивна оцінка волейболістами рівня підготовленості представників своїх команд виявляється у виразно низькому відсотку орієнтуючої категорії повідомлень, а також у значній частці звертань, що виконують функції послаблення напруженості у групі;

достовірно низький рівень мотивації до досягнення високих результатів у спорті свідчить про відсутність виробленої тактики дострокової мотивації спортивної діяльності або про наявність ознак “професійного вигоряння”.

Порівняльна характеристика особливостей інструментального спілкування гравців команд різної спортивної кваліфікації з урахуванням їх ігрових амплуа вказує на доцільність диференційованого та індивідуалізованого підходів у процесі загальної та спеціальної підготовки волейболістів. Основоположною позицією при проведенні психокоригуючих і профілактичних заходів має стати точка зору, що передбачає психологічне супроводження гравців протягом усієї спортивної карєри. З урахуванням отриманих у дисертаційній роботі даних можна виділити наступні актуальні напрямки цієї роботи: формування у гравців тактики довгострокової мотивації до спортивної діяльності;

реалізація мотивації до оволодіння основними чинниками успішності сумісної ігрової діяльності (формування психічного складу особистості спортсмена; виховання потреб і створення умов для реалізації ігрового досвіду на змаганнях; розвинення творчих здібностей та індивідуального стилю діяльності; вивчення особливостей тактики обраного виду спорту тощо);

використання методу соціально-психологічного тренінгу спілкування (вибір засобів з урахуванням виявлених особливостей інтерактивного та комунікативного компонентів ділового спілкування волейболістів).