Інструментальні концерти львівських композиторів у ментальному просторі Галичини (1970–2000 рр.) - Автореферат

Дослідження унікальності конкретно-історичного та духовного фундаменту нації, що „реалізується на спільній мовній, культурній та морально-етичній основі, дає змогу народові пронести через всі „малі Апокаліпсиси” історії етнічну самосвідомість” (В. При наявності значного фонду досліджень української інструментальної музики ХХ століття, широкого спектру її національних та індивідуально-стильових інтерпретацій, маловивченою залишається поетика інструментальних концертів львівських композиторів останнього тридцятиліття на перетині історико-ментального, соціокультурного та смислового векторів. переосмислення подій української історії, культури та численних артефактів музичного сьогодення з позицій одвічних духовних пріоритетів, які тисячоліттями структурували інтелектуально-креативні потоки Західної та Східної Європи; вивчення естетичного феномену концертності як музичної детермінанти суспільного життя у Галичині, що увиразнює соціальні, етико-естетичні, творчі та виконавсько-репрезентативні риси галицького художнього менталітету; Дисертацію виконано в межах реалізації плану наукових досліджень кафедри історії музики Львівської державної музичної академії імені М. В.Підрозділ 1.2 „Віхи становлення західноукраїнської культурної памяті” відтворює зміст кількасотлітньої галицької культурної памяті, обєктивною підставою чого є матеріали та документи з історії Львівщини та Галичини; містить аналіз концепції маргінесу та аргументацію позитивної ролі процесу, що зумовив формування маргінального галицького психотипу. У розділі ІІ „Концертність в контексті сучасної музичної культури Галичини” сформульовано власну версію естетичної категорії концертності, окреслено її зміст та функції, онтологічний та філософський ракурси інтерпретації цієї музикознавчої універсалії в аспекті теоретичного та виконавського аналізу творів концертного жанру. У підрозділі 2.2 „Жанрова персоніфікація концертності” досліджується жанрове втілення естетичної багаторівневості концертності та концертування, а саме, концерт як самодостатня музична композиція з регламентованими структурно-лексичними особливостями. Впродовж ХХ століття львівські композитори зверталися до жанру інструментального концерту спорадично, трактуючи його радше як супутній до симфонічної та камерно-інструментальної музики (Концерт для фортепіано з оркестром В. Втрата типологічної нормативності циклу, вільне оперування інтонаційно-стильовими знаками різних епох, активні комбінації співвідношень „соліст-оркестр” перетворили концерт на художній символ з необмеженою семантичною трансформацією усіх параметрів, зокрема, сполученням „жанрового архетипу” з ознаками інших жанрових моделей: concerto grosso, sinfonia-concertante, концерт для оркестру, концерт-камерна симфонія , концерт-дует , концерт-діалог , концерт-монолог.Співвіднесення концептуального простору, аспектів смислоутворення, стилістики великої інструментальної форми з ментальними характеристиками мистецтва Галичини дало можливість окреслити феномен маргінальності як новітньої соціокультурної цілісності в контексті як філософсько-етичних, так і музичних інтенцій. Концертність висвітлюється як ознака мистецького менталітету та духовних інституцій конкретного часу і локального суспільного середовища. В умовах максимальної індивідуалізації композиторська уява формує нові жанрові типи, що є ще однією спробою національної самоідентифікації творчої особистості на зламі тисячоліть. Концентруючи основну увагу аудиторії на глибинному ментальному шарі, автори безмежно розширюють семантичне та комунікативне поле сприйняття, звертаючись не лише до фольклору, але й до ширшого кола явищ національної культури, завдяки чому відбувається своєрідне збільшення обсягу національної традиції. Панорама концертів представників львівської школи останньої третини ХХ століття демонструє майстерну гру смисловими знаками різних історичних епох, де органічно поєднуються раціоналізм і гранична субєктивність.

Основний зміст дослідження

1. Розкриття визначальних ознак галицької художньої ментальності як підґрунтя формування сучасної мистецької свідомості. Співвіднесення концептуального простору, аспектів смислоутворення, стилістики великої інструментальної форми з ментальними характеристиками мистецтва Галичини дало можливість окреслити феномен маргінальності як новітньої соціокультурної цілісності в контексті як філософсько-етичних, так і музичних інтенцій.

2. Авторська дефініція категорії концертності в онтологічному та естетичному аспектах, у відповідності до її креативної та репродуктивної функцій. Концертність висвітлюється як ознака мистецького менталітету та духовних інституцій конкретного часу і локального суспільного середовища.

3. Розгляд жанрової парадигми концерту у галицькому ментальному просторі ХХ століття та створення типології концертів львівських композиторів згідно новітніх концептуальних аспектів смислоутворення великої інструментальної форми.

В умовах максимальної індивідуалізації композиторська уява формує нові жанрові типи, що є ще однією спробою національної самоідентифікації творчої особистості на зламі тисячоліть. Концентруючи основну увагу аудиторії на глибинному ментальному шарі, автори безмежно розширюють семантичне та комунікативне поле сприйняття, звертаючись не лише до фольклору, але й до ширшого кола явищ національної культури, завдяки чому відбувається своєрідне збільшення обсягу національної традиції. В її царину входять поезія, театр, архітектура, етнопсихологія і ментальність. Панорама концертів представників львівської школи останньої третини ХХ століття демонструє майстерну гру смисловими знаками різних історичних епох, де органічно поєднуються раціоналізм і гранична субєктивність. Вивершеність полістилістичних знахідок М. Скорика, „тихі” кульмінації, духовні самозречення і сходження, алюзійність містичних одкровень В. Камінського, вибуховість темпераменту у поєднанні з бездоганним відчуттям міри, витонченою культурою письма та інтелектуальною вирафінованістю О. Козаренка, вишукана жіночність ліричної концертної партитури О. Криволап, вкрай самозаглиблена чуттєвість образів кларнетового концерту Б. Фроляк - усе це переконливо свідчить про утворення нового самодостатнього пласту у парадигмі концертного жанру.

Духовна генеза релігійної традиції та потреба у субєктивному висловлюванні без озирання на державно-ідеологічні утиски та коректури формують ментальне підґрунтя образності, визначальної для сучасної мистецької свідомості Галичини. Екстравертне та інтровертне, відцентрове та доцентрове у галицькому мистецькому континуумі вичерпно актуалізують себе у феномені концертності, як втіленні багатовимірності психосоціальної функції мистецтва і, водночас, у таїнах змістовності конкретних мистецьких творів. Образно-символічна поліфонічність та гнучкість художньої свідомості, процес екстраполяції європейської символіки та емблематики у західноукраїнський контекст, асиміляції смислової поліфункційності християнства, інспіровані національною ідеєю, постають позитивним підґрунтям високопрофесійної художньої творчості та виконавства.

1. Вакула Н. Стильові аспекти оркестрових концертів Олександра Козаренка // Наукові записки: Серія: мистецтвознавство. - Тернопіль: Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, 2005. - №3 (15). - С. 34 - 40.

2. Вакула Н. Концертний диптих Г. Ляшенка: дві тенденції оновлення жанру // Вісник Прикарпатського ун-ту: Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - Вип. 8. - С. 80 - 89.

3. Вакула Н. „Камерна музика” О. Криволап: модернізація чи заперечення традицій? // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2005. - Вип. 10. - С. 80 - 85.

4. Вакула Н. Риси неоконструктивізму в фортепіанних концертах Андрія Нікодемовича // Наукові записки: Серія: Мистецтвознавство. - Тернопіль, 2006. - № 2 (17). - С. 26 - 32.