Вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на формування зовнішньої політики Євросоюзу з наданням оцінки ролі головних інститутів ЄС і окремих держав-членів у цьому процесі. Концептуальні основи та інституційні механізми реалізації зовнішньої політики ЄС.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження зумовлена нагальною необхідністю вивчення процесу формування зовнішньої політики Європейського Союзу з огляду на те, що чергова фаза розширення ЄС призвела до кардинальних змін на політичній карті Європи і супроводжується розгортанням структурних реформ усередині Євросоюзу. Набуття Євросоюзом нового розширеного формату викликає потребу перегляду концептуальних основ зовнішньої політики ЄС та пошуку оптимальних інструментів її здійснення як відносно безпосередніх сусідів, так і в глобальному масштабі. Євросоюз, своєю чергою, є активним субєктом міжнародних відносин, головним постачальником економічної допомоги країнам, що розвиваються, й одночасно - привабливою зоною для зовнішніх інвестицій. Крім обєктивних труднощів концептуалізації зовнішньої політики ЄС, повязаних із трансформацією його власного інституційного розвитку та динамікою глобальних політичних процесів, означене завдання ускладнюється істотним плюралізмом теоретичних інтерпретацій сучасної глобальної політичної системи та багатоманітністю версій ідентифікації Євросоюзу як субєкта міжнародних відносин. У спектрі наукових концепцій зовнішньої політики Європейського Союзу можна виділити три умовні групи підходів: європейську, американську і російську.У першому розділі “Теоретико-методологічні підходи до визначення ролі Європейського Союзу у глобальних політичних процесах” розглядаються підходи до інтерпретації ролі ЄС у сучасних глобальних процесах, в залежності від декількох параметрів: 1) ідентифікації його як певного політичного обєкта, тобто від змісту, який вкладає та чи інша теорія в пояснення сутності Європейського Союзу; 2) визначення концептуальних засад формування зовнішньої політики ЄС; 3) аналізу формату взаємодії ЄС з іншими субєктами світової політики. У першому підрозділі “Теоретичні інтерпретації політичної ідентичності Європейського Союзу” обґрунтовується теза про те, що звязок процесів європейської інтеграції із світовими політичними процесами найбільш повно можна розкрити крізь призму глобалізаційних теорій, які включають у спектр аналізу вплив глобальних чинників на внутрішній розвиток ЄС, враховуючи динамічність зовнішніх процесів. У другому підрозділі “Концептуальні засади зовнішньополітичної діяльності Європейського Союзу” трансформація ролі ЄС у світовій політиці виявляється шляхом порівняльного аналізу із зовнішньою політикою США, оскільки останні є найпотужнішим субєктом міжнародних відносин та історично повязані з політичним розвитком ЄС. У третьому підрозділі “Методологічні принципи аналізу зовнішньої політики Європейського Союзу” окреслено сучасний стан вивчення зовнішньої політики ЄС і сформульовано базові принципи нашого дослідження. У другому розділі “Інституційні механізми формування та реалізації зовнішньої політики Європейського Союзу” розкриваються провідні характеристики поточного стану розвитку зовнішньої політики ЄС, зокрема новації в інституційних механізмах формування зовнішньої політики ЄС, що існують на тлі проблем з узгодженням політичного курсу між державами-членами Євросоюзу.Методологічні засади дослідження зовнішньої політики ЄС можуть ґрунтуватися на синтезі моделі концентричних кілець (“павутини”) як основному форматі реалізації зовнішньої політики Євросоюзу і моделі багаторівневого управління ЄС, а також на вивченні впливу зовнішніх чинників як динамічних перемінних на різні аспекти внутрішньої політики ЄС. Спектр базових інституційних механізмів формування та реалізації зовнішньої політики ЄС включає: принципи і загальні орієнтири зовнішньої політики, спільні стратегії, спільні позиції і спільні акції. Інструментами координації діяльності держав-членів ЄС на міжнародній арені можуть стати два нововведення структурно-інституційного характеру: запровадження посади постійного голови Європейської ради, який повинен гарантувати послідовність зовнішньополітичних зусиль ЄС, та організація Європейської служби закордонних справ на чолі з Міністром закордонних справ Союзу, функцією якого є забезпечення успішного здійснення Спільної зовнішньої політики і політики безпеки та регулювання інших аспектів зовнішньої діяльності Євросоюзу. Серед факторів, що впливають на формування і реалізацію зовнішньої політики Європейського Союзу, потенційну небезпеку його єдності становлять: у внутрішньому аспекті - домінування державно-національних інтересів країн-членів ЄС у сфері зовнішньої політики над загальноєвропейськими; ззовні - намагання США підпорядкувати зовнішньополітичну діяльність ЄС власним інтересам та їхня політика, спрямована на послаблення Євросоюзу як потенційного конкурента на міжнародній арені. Корекція цього дисбалансу може відбутися шляхом доповнення запропонованих Планів дій Євросоюзу низкою певних ініціатив: розробкою механізмів реалізації Європейської політики сусідства, які б зменшили контрастність між членами і нечленами Євросоюзу щодо картини суспільного, політичного та економічного розвитку; заходами “швидкого старту” у сферах лібералізації торгівлі й спрощення візо