Обґрунтування методичних положень та практичних рекомендацій щодо формування інституційного забезпечення інтенсифікації процесів економічної євроінтеграції західних регіонів України. Чинники інституціоналізації європейської економічної мезоінтеграції.
Аннотация к работе
Це зумовлено, з одного боку, еклектичною специфікою вітчизняної інституційної системи, нехтуванням фундаментальних принципів інституційної компліментарності та суспільної легітимації в процесі формування та реалізації інституційних реформ, а з іншого - конформізмом адептів інституційної трансформації, що, в цілому, призвело до накопичення таких симптомів інституційних хвороб, як рентопошукацтво та бюрократизм регіональних чиновників, клановість у владі та бізнесі, примат верховенства посади над правом, монополізація виконавчої влади в регіонах, злиття влади і бізнесу та їх колективна безвідповідальність перед суспільством та майбутніми поколіннями, «розпорошені» права власності та нетранспарентне корпоративне управління, нераціональний (корупційний, «державницький») міжбюджетний розподіл тощо. У рамках вказаних тем автором запропоновано і теоретично обґрунтовано напрямки інституційної модернізації західних регіонів України в контексті інтенсифікації процесів європейської економічної мезоінтеграції. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань: дослідити інституційний порядок та чинники інституціоналізації європейської економічної мезоінтеграції; узагальнити та систематизувати існуючі методологічні підходи щодо змісту, функцій та класифікації регіональних економічних інститутів; проаналізувати та класифікувати теоретико-практичний арсенал інституційних важелів регіональної економічної політики та виявити коло інституційних інструментів, в тому числі таких, що опосередковують процеси європейської економічної мезоінтеграції; дослідити інституційні проблеми в західних регіонах України; здійснити компаративний крос-регіональний інституційний аналіз суміжних територій України і ЄС та виявити інституційні чинники процесів європейської економічної мезоінтеграції уздовж спільного кордону; провести оцінку розвитку економічних інститутів ЄС в західних регіонах України; прослідкувати історичні аспекти творення вітчизняного інституційного середовища, в тому числі базових регіональних інститутів, встановити причини інституційних прогалин, в тому числі чинники неефективного засвоєння економічних інститутів ЄС; сформувати основні напрямки інституційних перетворень для інтенсифікації процесів інституційної конвергенції у транскордонному вимірі Україна-ЄС; розробити механізм, принципи та сценарії реалізації регіональної інституційної політики в західних регіонах України на сучасному етапі. В процесі дослідження застосовувались: історико-логічний метод - для дослідження взаємозвязку між інституційним розвитком і процесами економічної євроінтеграції; монографічний - для вивчення та узагальнення існуючих наукових підходів до визначення понять «інституціоналізація регіональної економіки», «регіональні економічні інститути», «регіональне інституційне середовище», «інституційна матриця європейської економічної мезоінтеграції»; системно-функціональний - для обґрунтування функціонального призначення регіональних економічних інститутів у регіональній економічній системі та в процесі європейської економічної мезоінтеграції; системно-структурний метод - для систематизації арсеналу інституційних інструментів регіональної економічної політики та обґрунтування структурної моделі регіональної інституційної політики; соціолого-статистичні методи - для аналізу тенденцій розвитку регіональної інституційної системи, інституційних проблем та потреб субєктів регіональної економіки як індикаторів ефективності регіональної інституційної політики; метод порівняльного аналізу - для аргументації можливостей досягнення інституційної конвергенції між регіонами України та ЄС вздовж спільного кордону; економетричні методи - для зясування інституційних факторів європейської економічної мезоінтеграції України та типу сформованих вітчизняних регіональних інституційних матриць; кліометричний підхід - для виявлення причин «блокування» ринково-інституційних змін у вітчизняних регіонах та напрацювання конкретних практичних рішень їх нівелювання; метод соціально-економічного прогнозування - для моделювання сценаріїв регіональної інституційної політики в контексті інтенсифікації процесів європейської економічної мезоінтеграції із врахуванням пріоритетних інститутів регіональної економіки та вимог інституційної доповнюваності. методико-методологічний інструментарій дослідження елементів інституційної матриці економічної мезоінтеграції, який поєднує можливості синтезування економічних та інституційних індикаторів регіональної економіки, технології кореляційно-регресійного аналізу, апарату нечіткої логіки, що відкриває ширші можливості для крос-регіональної інституційної діагностики, дозволяє аналізувати інституційні фактори міжрегіональних конвергентних тенденцій та ідентифікувати інститути, які потребують першочергових змін;У першому розділі «Науково-методологічні засади дослідження інституційного середовища регіону в контексті економічної євроінтеграції» уточнено змістовне наповнення дефініцій «інституціоналізація регіональної ек