Інституційні аспекти побудови економічних процесів - Статья

Ринкові процеси сучасних економік апріорі повинні базуватись на уставлених механізмах функціонування, які здатні до саморегулювання та самобалансування на інституційних рівнях, не вимагаючи прямого втручання в процес управління економікою. Ринковий фундаменталізм, який у працях неокласиків попросту ігнорував інституційний підхід призвів до неможливості певних явищ та процесів, які протікають у сучасному суспільстві. Інституційний підхід дає змогу більш комплексно підходити до прогнозування явищ в цілому та водночас дає змогу будувати різні стратегії розвитку із врахування не економічних факторів впливу. Стан розвитку інституційної сфери в країні є досить важливим для розвитку економіки, а відтак ігнорування розвитку інституційної сфери може негативно вплинути на цілісний розвиток країни. Питання інституційного розвитку економіки не є новими і в різні періоди розвитку держави набували популярності.Затягування процесів побудови інституційної моделі управління економікою в Україні, а в окремих випадках викривлене формування інституційного середовища розвитку, призвело до значних труднощів провадження реформ в сучасних реаліях. Науковець зазначав що в системі утворюється система обмежень та правил поведінки, які фактично і визначають здатність такої системи до розвитку. Зокрема, так як в інституційному підході економічного розвитку відбувається взаємодія субєктів, а взаємодія являється процесом в якому може бути задіяно два і більше субєкта, оцінка ефективності може подаватись як із позиції кожного з субєктів, так і з отриманого сукупного результату, відображення якого являється синергетичним ефектом. Прояви синергетичних ефектів в економіці почали призводити до різкого порушення збалансованого процесу розвитку, системно порушуючи баланс сил в економіці. Тобто будь-яка діяльність або бездіяльність одного субєкта, який залежний з іншим субєктом в межах однієї системи, викликає певні наслідки, які в подальшому наносять свій відбиток на економічні процеси в системі і систему в цілому.Отже, в ході дослідження сформовано теоретичне розуміння взаємозалежності стану розвитку інституційного середовища та економічного розвитку країни в процесі управління економічною системою.

інституційний середовище економіка економічний

Трансформаційні перетворення в Україні сформували не тільки всеохоплюючу нерівність, яка однозначно є однією з сучасних глобальних проблем, що суттєво впливають на стан економіки в макроекономічному вимірі і тим самим уповільнюють її зростання [1]. Ринкові реформи, відкриття економіки, конвертованість національної валюти це заходи, які є абсолютно необхідними та вкрай важливими для створення основ подальшого економічного росту. Однак варто розуміти, що короткотерміновим результатом такого реформування, як правило, стає структурна криза економіки, спад виробництва який зумовлений низьким рівнем конкурентоздатності вітчизняної продукції. Від так задля побудови ефективного поля економічного розвитку із мінімальними негативними наслідками необхідно підготувати інституційні (структурні) зміни цілісного механізму управління економічними процесами на різних ланках. Сьогодні знову набуває популярності теза, що базовою умовою досягнення сталого економічного розвитку визначається структурна трансформація, а основою ефективних структурних зрушень у середині системи стає інституційне середовище, а саме його стан та потенційні можливості розвитку.

Затягування процесів побудови інституційної моделі управління економікою в Україні, а в окремих випадках викривлене формування інституційного середовища розвитку, призвело до значних труднощів провадження реформ в сучасних реаліях. Окремі аспекти функціонування суспільства, які були утворенні в наслідок хибного функціонування державних інститутів, міцно вкоренились в суспільне світосприйняття. А від так будь-яка спроба сьогодні видозмінити такий порядок речей зазнає окрім відкритого ще і прихований спротив. Яскравим прикладом такого явища є корупція. Більшість населення України відкрито заявляє свою противність корупції, однак значна частка населення не відмовились дати хабара за спрощення певних процедур чи процесів, які б принесли вигоду окремим індивідам. Тому сьогодні Україна в процесі реформування суспільних інститутів натикається на колосальний спротив.

Питання вдосконалення існуючих інститутів і посилення чинників направлених на підвищення якості економічного розвитку країни сьогодні набувають нової актуальності. Головною умовою передумовою досягнення сталого економічного розвитку повинен стати такий соціально-економічний устрій, метою якого є людська особа, а ринкові цінності виступають лише як засіб саморегуляції системи.

Провадячи історичний дискурс до витоків інституціоналізму зазначимо, що основоположник цієї течії Т. Веблен в інституційний метод досліджень закладав звичні, а часом навіть стандартизовані способи мислення між людиною і суспільством. Тобто вивчалась загальноприйнята поведінка субєктів. В подальшому нобелівський лауреат Д. Норт роз вив інституціинии підхід розвитку економіки трактуючи інститут як «правила гри» субєктів системи. Науковець зазначав що в системі утворюється система обмежень та правил поведінки, які фактично і визначають здатність такої системи до розвитку. Таке трактування значно спростило підхід до аналізу та дослідження інституційного середовища та Його вплив на економічний розвиток. Проте варто відзначити, що в окремих випадках таке узагальнення тільки ускладнює процес вивчення та прогнозування економічних явищ. Зокрема, так як в інституційному підході економічного розвитку відбувається взаємодія субєктів, а взаємодія являється процесом в якому може бути задіяно два і більше субєкта, оцінка ефективності може подаватись як із позиції кожного з субєктів, так і з отриманого сукупного результату, відображення якого являється синергетичним ефектом.

Синергетичний ефект масового характеру та прояву набув в епоху індустріального суспільства. Промислова революція зробила прояви синергічності більш масовими і помітнішими. Так при поєднанні та проведенні незначних механічних дій між двома будь-якими ресурсами із відомими нам властивостями та характеристиками отримується третій ресурс із абсолютно новими властивостями та характеристиками, які не були притаманні характеристиками і властивостям двох базових ресурсів. Саме такий простий приклад пояснює загальну філософію синергетичного ефекту. Але варто відзначити, що синергічний ефект при системній появі та прояву з часом переходить із розряду нового явища в інфраструктурний процес.

Постіндустріальне (інформаційне) та постінформаційне суспільство стали каталізаторами і сподвижниками розвитку синергетики не тільки як явища, але як цілої науки. Такий динамічний розвиток процесу вивчення синергетичних ефектів в цю часу епоху пояснюється тим, що інформація, знання та наука почали бути ресурсами обміну. Так якщо говорити про обіг інформаційного ресурсу то інформація, як обєкт має декілька характерних властивостей інформаційний ресурс динамічний і легко піддається трансформації (перетворенню). Окрім того інформація має властивість приєднувати шумові фактори, які значною мірою мають змогу викривляти початкову інформацію, а отже кінцевий результат використання інформації доволі складно спрогнозувати. Все це зумовило появу синергічного ефекту масовим, що зрештою почало виходити за рамки певного явища і перетворилось на цілу наукову течію.

Саме динамічний розвиток інформаційного суспільства і зростаюча роль інформації в його розвитку стали передумовою розвитку відкритих систем, які в свою чергу зумовили розвиток синергетики як наукового напряму.

Прояви синергетичних ефектів в економіці почали призводити до різкого порушення збалансованого процесу розвитку, системно порушуючи баланс сил в економіці. І якщо на мікрорівні цей процес не завдає значних проблем то на макрорівні це є цілковитою загрозою, незважаючи на всі ймовірні позитивні результати протікання синергетики. У цьому випадку економічну рівновагу, постійна динаміка економічного зростання до якої прагне будь-яка національна економіка, є лише миттю. Однак незважаючи на це на практиці спостерігається значна кількість економік, які демонструють стійке або збалансоване зростання протягом визначеного життєвого циклу. Все це наштовхує на думки про те, що синергетичний ефект в умовах інституціоналізму можна піддати оцінці та частково спрогнозувати його вплив на економічний розвиток.

В умовах економічних трансформацій (перехідна економіка) в державі відбуваються процеси, які покликані диверсифікувати та забезпечити прогнозованість розвитку економіки. Все це відбувається шляхом формування відповідного інституційного поля та чіткого налагодження інституційних механізмів функціонування економіки. Водночас на прикладі країни, ми маємо змогу спостерігати, процес становлення економіки, який так і не призвів до певної економічної моделі функціонування або створив відповідні інституції управління економікою. Синергетичний ефект ліберального варіанта інституціоналізації в Україні результат взаємодії великих олігархічних бізнес-структур в експортноорієнтованих галузях металургійного комплексу; середнього та малого підприємництва в інших галузях економіки України; державного сектора і субєктів тіньової економіки проявляється у корупції, установці не вільних ринкових цін. Формується монопольна влада корпоративно-олігархічних структур на основі високої концентрації активів власниками, інституційних пасток, розширення тіньової економіки.

Інституційна теорія трактує, що дії між двома субєктами є не тільки залежними, але і здані впливати один на одного. Тобто будь-яка діяльність або бездіяльність одного субєкта, який залежний з іншим субєктом в межах однієї системи, викликає певні наслідки, які в подальшому наносять свій відбиток на економічні процеси в системі і систему в цілому. Зазначимо, що інституційне середовище (система), на нашу думку, якраз і стали запорукою масових проявів синергетичних ефектів. До моменту уніфікації системи в інститути синергетичні ефекти мали разовий характер і незначний масштаб впливу. Із розвитком інституціоналізму, синергетика перейшла на значно більший масштаб наслідків, як і позитивних так і негативних.

Розглядаючи фундаментальні основи інституційних змін, які відбуваються в інституційному середовищі (або системі), які були сформульовані ще Д. Нортом на початку 90-х, можна чітко прослідкувати таку логіку інституційних змін [8]: - зміна в рівні знань веде до появи нових технологій;

- нові технології змінюють відносні рівні цін на ресурси;

- нові рівні цін створюють стимул у власників ресурсів, вартість яких потенційно зростає, до трансформації прав власності на них;

- нові рівні цін ведуть також до появи правил, що дозволяють максимізувати цінність використання таких прав;

- разом з тим ненульові транзакційні витрати на політичному ринку перешкоджають тому, щоб реалізувалися всі корисні для створення вартості потенційно можливі інституційні зміни.

Базова схема інституційних змін була згодом доповнена іншими дослідниками, які, не зачіпаючи загальні принципи інституціоналізму, спробували визначити можливі напрями майбутніх інституційних змін. До числа найбільш важливих з таких доповнень слід віднести вказівку на можливість виникнення індукованих інституційних змін, коли зовнішні фактори змінюються в одній сфері, а інституційні зміни зявляються в інший, тобто джерела виникнення інституційних змін можуть бути не тільки зовнішніми, а й внутрішніми. При цьому інституційні зміни можуть не тільки покращувати обєктивні умови створення вартості, але і погіршувати. Саме такі результати інституціоналізму напряму повязані із синергетикою та ефектами які вона породжує. Поєднати не поєднуване в цьому полягає головний парадокс синергетики. Із одного боку ми розуміємо, що максимальний ефект і активізація максимального обсягу потенціалу системи можна досягнути тільки при максимальній лібералізації системи і мінімізації регуляторного і контрольного впливу. Але вчинення цих дій призводить до того, що окремі елементи системи відчуваючи послаблення контролю та регулювання розпочинають свій розвиток за нетиповими схемами, що зрештою призводить до складно-керованих систем і настання хаосу. Із іншого боку повна регламентація і тотальне контролювання діяльності елементів системи і самої системи в цілому призводить до її закритості та втрати елементів системи до поступального розвитку. В результаті навіть низький позитивний ефект сприймається доброякісно і трактується як синергетика, хоча він таким насправді і не є, скоріш за все це є інерційний наслідок розвитку всієї системи. Нівелювати або хоча б мінімізувати наслідки цього парадоксу із користю для системи можна шляхом помірного регулювання та контролю (такий варіант не завжди підходить усім видам систем, до прикладу економічні системи арабський країн), або на основі формування ціннісно-орієнтованого управління системою із міцним ієрархічним механізмом управління.

Саме для вирішення цього парадоксу і досягнення системного поступального економічного розвитку із отриманням синергетичних ефектів необхідно максимально використовувати інституціоналізм, який за своєю природою формує відповідний баланс сил регуляторної політики та економічного лібералізму (рис. 1).

Складові інституційного середовища, системи в цілому можна поділити на обєктивні та субєктивні. Така класифікаціє викликана природою утворення цих складових та здатністю їх використання. В свою чергу всі ймовірні складові інституційного середовища ми будемо розглядати через призму їх потенціалу, тобто здатності до розвитку і здатності до формування синергетичного ефекту.

Структура інституційного середовища, в сучасних умовах повинна вибудовуватись таким чином та функціонувати так, щоб максимально генерувати потенційні можливості самого середовища (системи). Це одним з перспективних напрямів у забезпеченні інституційної системи управління є експертна оцінка системи, і є управлінські підходи, які дають змогу отримати синергетичні ефекти в результаті комбінаційного поєднання складових інституційного середовища.

Все це з обєктивною необхідністю вимагає наукового узагальнення інституціональної теорії, щоб синтезувати різноманіття підходів до оцінки ролі інституційної складової в динаміці фінансово-економічного стану, його організаційному будову і системі управління. Це особливо важливо при оцінці державного рівня, коли необхідно спиратися на адаптивні, нелінійні, динамічні системи, яким притаманним є активний прояв синергетичних ефектів різної направленості.Отже, в ході дослідження сформовано теоретичне розуміння взаємозалежності стану розвитку інституційного середовища та економічного розвитку країни в процесі управління економічною системою. А також встановлено залежність розвитку інституційного середовища і утворення синергетичних ефектів в економіці. Окреслені в дослідженні аспекти забезпечують та формують подальші напрями дослідження економічної розвитку на основі використання інституційного підходу та економічної синергетики. Одним із таких напрямів є оцінка рівня бездіяльності економічної системи (ентропії) і можливість її використання в процесі створення синергічного ефекту.

1. Геєць В. М. Інституційна обумовленість інноваційних процесів у промисловому розвитку України // Економіка України. 2014. № 12. С. 4-19.

2. Гретченко А. А. Роль государственного регулирования в возрождении институциональной инвестиционной среды / А. А. Гретченко // Научные труды ДОННТУ. Серия: экономическая. Вып. 103-3. С. 154-159.

3. Дерябина М. Институциональные аспекты постсоциалистического переходного ип. сна / М. Дерябина // Вопросы экономики. 2001. № 2. С. 108-124.

4. Капелюшников Р. «Где начало того конца?.» (к вопросу об окончании переходного периода в России) / Р. Капелюшников // Вопросы экономики. 2001. № 1. С. 138-156.

5. Карпінський Б. А., Григоренко В. О. Синергетика: еволюція поглядів та прояв управлінських рішень у фінансовоекономічному просторі. Частина І. Науковий вісник НЛТУ України, 2013, 17: 366-375.

6. Клейнер Г. Б. Эволюция институциональных систем / Г. Б. Клейнер. М.: Наука, 2004. 240 с.

7. Лемещенко П. С. Институциональная природа денег, или к основанию тайны фінансового кризиса / П. С. Лемещенко // Наукові праці ДОННТУ: Серія: економічна. 2009. Вип. 37-1. С. 114-129.

8. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт. М.: Фонд экономической книги Начала, 1997. 180 с.

9. Олейник А. Институциональная экономика / А. Олейник. М.: ИНФРА-М, 2002. 416 с; Скоробогатов А. Институты как фактор порядка и как источникхаоса: неоинституционально-посткейнсианский анализ / А. Скоробогатов. Вопросы экономики. 2006. № 8. С. 102-118.

10. Уильямсон О. Частная собственность и рынок капитала / О. Уильямсон // ЭКО. 1993. № 5. С. 4-11; Уильямсон О. Экономические институты капитализма. Фирмы, рынки, отношенческая контрактация / О. Уильямсон. СПБ.: Лениздат, 1996. 702 с.

11. Чухно А. Інституціоналізм: теорія, методологія, значення / А.Чухно // Економіка України. 2008. № 6. С. 4-13.

12. Яременко О. Л. Институциональные характеристики финансовой глобализации / О. Л. Яременко, Т. В. Розит // Научные труды ДОННТУ. Серия: экономическая. Вып. 37-1. С. 153-157.

13. Amable B. Institutional Complementary and Diversity of Social Systems of Innovation and Production / B. Amable // Review of International Political Economy. 2000. Vol. 7. № 4. Р. 645-687.

14. Davis L. Institutional Change and American Economic Growth: A First Step tovards a Theory of Institutional Innovation / L. Davis, D. North. Journal of Economic History. 1970. Vol. 30. № 1. С. 131-149.

15. Hamilton G. G. Market culture and authority: a comparative analysis of management in the Far East / G.G. Hamilton, N. W. Biggart // American Journal of Sociology. 1988. Vol. 94. P. 52-94.

16. Hofer C. Toward a contingency theory of business strategy // Academy of Management Journal. 1975. Vol. 18. P. 784-810.

17. Milgrom P. Economics, Organization and Management / Milgrom P., Roberts J. Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1992. 621 p.

18. Oliver C. Strategic responses to Institutional Processes // Academy of Management Review. 1991. Vol. 16. № 1. P. 145-179.

19. Oxley J. E. Institutional environment and the mechanism of governance: The impact of intellectual property protection on the structure of interfirm alliances / J. E.Oxley //Journal of Economic Behavior & Organization. 1999. № 38. P. 283-309.

20. The new institutionalism in organizational analysis / Eds. P. J. Di Maggio, Chicago: University of Chicago Press, 1991. 119 р.