Проголошення незалежності України в 1991 року як відправна точка для державного та національного відродження країни. Збереження, повернення та запобігання розкраданню національної історико-культурної спадщини. Об"єднання архівного багатства на Україні.
Аннотация к работе
З цією метою було створено спеціальні органи державної влади - Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей (НК) при Кабінеті Міністрів України, яка функціонувала у 1992-1999 рр., 2 а згодом Державну служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (ДСК) при Міністерстві культури і мистецтв, що проіснувала з 2000 р. по 2011 р.3 Обидві інституції були покликані реалізовувати державну політику щодо відновлення, збереження та повернення в Україну культурних цінностей, здійснювати координацію діяльності міністерств, відомств та інших організацій у цій галузі щодо визначення напрямів проведення практичних дій для повернення на батьківщину історико-культурної спадщини, а також налагоджувати конструктивні зв’язки з українською діаспорою. Переважна більшість документальної спадщини, яка надійшла на зберігання в Україну протягом 1991-2017 рр., відбувалася за ініціативи власників документальних зібрань (приватних осіб (представників закордонного українства), діаспорних організацій і товариств, наукових установ зарубіжних країн, а також від окремих осіб та установ, які діють в Україні та співпрацюють з організаціями (особами) української діаспори), 4 а саме шляхом їх звернення до посольств України за кордоном. Найчастіше, після звернення до офіційних представництв України за кордоном, між власником документів укладались договори передачі (дарування) державі Україна в особі МЗС України, далі документи передавались до НК (з 2000 р. Одними із головних дієвих осіб процесу повернення та передачі документів архівної україніки в Україну було МЗС України та офіційні представництва України в різних країнах світу (посольства та консульства), яке взяло на себе функції звязуючої ланки між майбутніми фондоутворювачами та державою Україна. Під час зустрічі Г.Мазуренко підтвердила своє бажання подарувати Україні все своє творче надбання: картини, архіви, книжки та рукописи.6 Уже наступного для того ж 1993 р., був укладений акт прийому-передачі архівної спадщини в розмірі 48 одиниць, який надійшов до України 25 травня 1993 р.7 У листі від 9 серпня 1993 р. до посла України у Великій Британії С.В.