Роль ресурсного потенціалу Кримського регіону в енергетичному забезпеченні України. Перспективи і ефективність використання вуглеводневих ресурсів морських родовищ Чорного і Азовського морів для економіки. Рамкові умови роботи нафтогазового комплексу.
Аннотация к работе
У постанові Верховної Ради, присвяченій перспективам розвитку економіки України на десятирічний період (2002-2012 рр.), окремо наголошено, що “нова стратегія економічного і соціального розвитку передбачає формування інституціонального середовища, яке б стимулювало економічне зростання на основі структурно-інноваційних перетворень”. Незаперечна актуальність цих досліджень підтверджується фактом, що Причорноморський нафтогазовий регіон України є одним з найбільш енергетично перспективних, оскільки біля 33% передбачених сумарних запасів вуглеводневої сировини України зосереджені в шельфах Чорного та Азовського морів. Актуальність і значущість дослідження комплексу обумовила необхідність теоретико-методологічної розробки окресленої вище проблеми, що визначило тему дисертаційної роботи. Дисертаційне дослідження виконано також з урахуванням комплексної довгострокової програми соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки Автономної Республіки Крим до 2010р. У розділі 6 “Структурна перебудова економіки Криму”, параграф 6.1.2 “Нафтогазовий комплекс”, затвердженої Постановою Верховної Ради АРК № 1472-1 від 5 березня 1998р., були запропоновані механізми управління нафтогазовим комплексом Криму на основі інституціональних перетворень. На емпіричному і теоретичному рівнях наукового дослідження були застосовані наступні методи: абстрактно-логічний - при формуванні теоретико-методологічної системи показників забезпечення ефективності роботи комплексу; порівняння - при вивченні динаміки і закономірностей формування ціни і собівартості на вуглеводневу сировину; узагальнення теоретичних робіт з інституціональної теорії - при обґрунтовуванні основних напрямів і шляхів підвищення ефективності функціонування нафтогазовидобувного комплексу; економіко-статистичний був застосований при систематизації і формалізації даних, а також оптимізації їх на основі аналізу в табличній та метричній формі.У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження інституціональної структури нафтогазового комплексу Причорноморського регіону” проаналізовано теоретичні основи та методологію інституціональної економіки як альтернативної до традиційного підходу, що дозволяє розглядати господарство з позицій системності. Опрацювання вітчизняних та зарубіжних літературних джерел дозволило автору дійти висновку, що включення інституціональних аспектів до вивчення проблем нафтогазового комплексу здатне забезпечити системне дослідження на методологічному рівні, адже можливості використання класичних і неокласичних моделей дуже обмежені. Розробка розвіданих родовищ вуглеводнів на материковій частині країни досягла рівня 67%, при цьому приріст розвіданих запасів значно відстає від обсягів видобутку нафти і газу. У результаті проведеного дослідження встановлено також, що саме по собі законодавство і програмні документи не є достатніми для раціонального розподілу ресурсів і розвитку підприємницької ініціативи, тому потрібні механізми, що забезпечать обовязкове виконання правил всіма економічними субєктами, для чого необхідне виконання трьох умов: недоторканність прав приватної власності, виконання контрактів і відповідальність за заподіяний збиток, а також структур, що забезпечать їх реалізацію. У результаті проведеного дослідження показано, що лише коригування законодавчої бази управління експлуатацією природних ресурсів на інституціональних принципах управління територіями може дати реальні економічні важелі дії місцевим органам влади для обєктивної оцінки природно-ресурсного потенціалу приморських регіонів і для визначення Рескомприроди АРК граничної величини антропогенних навантажень на природні екосистеми, зокрема, на водні ресурси шельфової зони України.У дисертаційній роботі на основі запропонованої автором методології інституціоналізму розроблено теоретико-методологічні і практичні основи реформування нафтогазового комплексу Криму. Це повязано з тим, що структура нафтогазовидобувного комплексу України, її “конструкція”, матеріально-речовинні пропорції та склад з переходом до ринку зазнають зміни форми власності і виробничих відносин. Тому, основними елементами енергетичної стратегії у контексті інституціонального забезпечення ефективності функціонування підприємств нафтогазового комплексу повинні стати: пошук власних джерел енергоресурсів, підвищення енергоефективності і створення ефективної тарифної і дієвої нормативно-правової бази. Розробка розвіданих родовищ вуглеводнів на материковій частині України на сьогодні досягла рівня 67%, але у шельфових зонах зосереджений величезний потенціал з коефіцієнтом освоєння всього 3,7%, тому можна вважати Причорноморський нафтогазовий регіон України, включаючи Крим з прилеглими акваторіями Чорного і Азовського морів, високоперспективною площею, для видобутку вуглеводневої сировини. Причерноморский нафтогазоносний регіон має величезний природоресурсний потенціал для ефективної роботи комплексу, проте у зовнішніх умовах його функціонування спостерігаються істотні вади, що виявляються у н