Розробка висхідної теоретичної основи авторської концепції Інституціональної модернізації культурно-дозвіллєвої сфери в Україні. Визначення характеристик організаційних систем культурного дозвілля, необхідних для вдосконалення діяльності установ.
Аннотация к работе
Науково-організована система дозвілля, що обіймає сферу вільного часу населення України, спрямована на створення такого культурно-дозвіллєвого середовища, де будуть забезпечені сприятливі умови соціалізації, засвоєння дорослим населенням нової системи суспільних цінностей та норм. За цією ситуації необхідними стають теоретичні розробки, які надають можливість проаналізувати інституціональні процеси, що відбуваються в культурно-дозвіллєвій сфері, динаміку становлення та перспективи розвитку дозвілля як соціального інституту. Головна причина такого стану справ полягає в тому, що теоретичну розробку питань інституціональної модернізації культурно-дозвіллєвої сфери, в процесі розробки якої аналізуються чинники розвитку дозвілля, не доведено до рівня цілісної наукової теорії. Вищезазначене дає підстави стверджувати, що існуючі у вітчизняній науці підходи та знання не спроможні сприяти створенню надійної методологічної бази для теоретичних пояснень процесів, що визначають розвиток інституціоналізації дозвілля, а існуючі в суспільній практиці унікальні інноваційні культурно-дозвіллєві системи не спроможні забезпечити ефективний розвиток соціальних технологій, необхідних для модернізації дозвілля. З точки зору автора, перспективною ідеєю, розробка якої сприятиме значному кількісному та якісному зростанню знань, необхідних для наукового осмислення розвитку дозвілля, виступає теза щодо інституціональної модернізації культурно-дозвіллєвої діяльності.Якщо розглянути під цим кутом зору можливі інтерпретації поняття «інститут дозвілля», його можна визначити як колективне соціально-психологічне, духовне утворення і тоді решту категорій та понять щодо дозвілля доцільно трактувати, виходячи з індивідуальних культурних потреб, запитів, інтересів, уподобань індивіда як субєкта культурно-дозвіллєвої дільності, його відношення до тих чи інших форм та видів дозвіллєвих занять (моністичний субєктивізм). Отже, інституціональна модернізація культурно-дозвіллєвої сфери може розглядатися як процес, перебіг якого відбувається на макрорівні, рівні державної культурної політики, а «інститут дозвілля» визначається як форми закріплення та засоби реалізації колективних (легітимізованих) культурно-дозвіллєвих установлень, утворень, відпрацьованих в процесі інституціональної модернізації дозвілля і спрямованих на забезпечення стабільного функціонування соціальних відносин у культурно-дозвіллєвій сфері. Оскільки інтенсивний розвиток інституту дозвілля став наслідком низки глобальних соціально-економічних та соціокультурних явищ ХХ століття, то найбільш вагомим з них було становлення нового співвідношення праці і дозвілля, що спостерігалось у більшості розвинених країн світу і призвело до змін в оцінці соціального значення, соціальної цінності дозвілля, перетворивши його на необхідну частину життя особистості. На межі століть дозвілля розвивається як елемент стилю життя, а особливості становлення та розвитку інституту дозвілля стають предметом вагомих соціологічних та культурологічних досліджень. Сю) висунули концепцію цивілізації дозвілля, виступивши з твердженнями про зміну цінносних векторів розвитку праці та дозвілля, в процесі якої дозвілля перестає бути простою компенсацією праці, стає необхідністю, перетворюється в «незалежну змінну», в «сенс еволюції розвинутих індустріальних суспільств».Розглядаючи явище інституціональної модернізації культурно-дозвіллєвої сфери як системний соціальний процес, що знаходиться в постійному русі та розвитку і визначається особливостями соціально-політичного та економічного середовища, необхідно зауважити, що розвиток дозвілля визначається особливостями розподілу бюджету часу, а саме - характером взаємозалежностей робочого та вільного часу, співвідношення яких визначають значні розбіжності в структурі, обсягах та видах культурно-дозвіллєвої діяльності основних соціально-демографічних груп суспільства, а, отже, впливають на формування прогностичних моделей дозвілля. Паралельно виявлено загострення суперечності «праця» - «дозвілля», осмислення якої впливає на визначення основних методологічних засад соціології дозвілля і передбачає дослідження організації культурно-дозвіллєвої діяльності колективів виробничих структур, організацій, корпорацій в умовах трансформації українського суспільства. Особливістю соціології дозвілля є виокремлення субєкта культурно-дозвіллєвої діяльності, який характеризується багатоманітністю, інтерактивними засобами поєднання з обєктом і виступає важливим структурним елементом процесу культурно-дозвіллєвої взаємодії. Модернізація інституту дозвілля представляє собою процес змін цільового призначення, функцій та структури мережі закладів культури і дозвілля відповідно до сучасних тенденцій оновлення соціальних форм та нового способу життя українського суспільства. Базовою основою культурно-дозвіллєвої діяльності закладів культури і дозвілля стає необхідність у задоволенні культурних потреб класів, страт, етносів нового суспільства, які знаходяться в стадії становлення, розвитку, відч