Аналіз системи органів місцевого управління та суду в пореформений період, причини і умови прийняття Закону про земських начальників. Головні умови формування корпусу земських дільничних начальників, їх місце у системі місцевого управління та суду.
Аннотация к работе
По-перше, у сучасних умовах розбудови державного механізму незалежної України важливе значення мають дослідження історії формування, а також принципів та особливостей функціонування механізму управління держав, до складу котрих тривалий час входили українські землі. Інститут земських дільничних начальників, як складову частину системи органів місцевого управління Російської імперії було запроваджено і для українських губерній. Поставлений над селянським самоврядуванням і покликаний провадити в життя урядову політику, земський начальник все ж мав рахуватися із місцевим звичаєвим правом, окремими нормами якого користувались селяни українських губерній у судових та адміністративних справах. Дисертаційне дослідження є складовою частиною теми “Внутрішня політика Російської імперії другої половини XIX - початку XX ст.”, що вивчається на кафедрі всесвітньої історії Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Зважаючи на відсутність в історичній літературі ґрунтовного дослідження проблеми становлення системи органів управління Російської імперії у пореформений період загалом та органів місцевого управління зокрема, ми поставили за мету зробити науково-теоретичний аналіз низової ланки системи управління - інституту земських дільничних начальників.Хоча діяльність самого інституту земських начальників у цих роботах ґрунтовно не відображена, але оцінки законодавчій ініціативі уряду Олександра III з приводу запровадження цього інституту було представлено. Загалом вітчизняна історична думка кінця ХІХ - початку ХХ ст. з обєктивних причин (короткий термін функціонування інституту) науково не висвітлює діяльності земських начальників. На рівні дисертаційних досліджень вже була зроблена спроба проаналізувати інститут земських начальників. У 1946 р. Н.П.Нікольська захистила кандидатську дисертацію на тему “Закон про земських начальників.” Але дослідниця з обєктивних причин (закриті або евакуйовані під час війни фонди архівів) не мала доступу до більшої частини архівних фондів, тому джерельна база її дослідження досить обмежена, а також робота носить локальний характер (Пензенська губернія). Загалом, увага дослідників радянського періоду до інституту земських начальників була епізодичною і поверховою, переважно у контексті власних напрямків роботи.
2. Інститут земських дільничних начальників у контексті реформування системи органів місцевого управління Російської імперії у 80-90-х рр. XIX століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2001. - Вип. 57. - С.64 - 68.
3. Система адміністративного управління селянами після реформи 1861 р.// Література та культура Полісся.- Ніжин, НДПУ, 2001. - Вип.17. - С. 91 - 94.
4. Інститут земських дільничних начальників у системі місцевого суду. (друга половина XIX ст.) // Сіверянський літопис. - 2002. - № 2. - С.84 - 91.
5. “Положення про земських дільничних начальників” у контексті контрреформ уряду Олександра ІІІ // Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану проф. К.М. Ячменіхіна. - Чернігів, 1998. - С.179 - 187.
6. Розбудова органів селянського громадського самоврядування (законодавчий аспект)// Український селянин: Праці науково-дослідного інституту селянства/ Інститут історії України НАН України. - Черкаси, 2001. - Вип.2. - С.65-69.
7. Вплив консервативних поглядів О.Д. Пазухіна на законодавчий процес другої половини XIX ст.// Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - 2002. - Випуск 15. Серія: історичні науки. - № 1. - С.51 - 55.
8. Волосний суд у правовому полі Російської імперії у пореформений період // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали конференції. Всесвітня історія. - Луганськ, 2002. - С.16 - 19.