Проблема утвердження радянської влади. Аналіз діяльності військових нарад як надзвичайного інституту радянської влади з придушення українського селянського повстанського руху під час переходу до нової економічної політики у Катеринославській губернії.
Аннотация к работе
На прикладі репресивної політики радянської держави щодо селян у 1919 - першій половині 1920-х рр. можна глибше зрозуміти процес становлення й механізм дії тоталітарного режиму у цілому, адже в той час було апробовано репресивні методи управління, що використовуватимуться владою в 1930-х рр. У доповіді начальнику тилу Південно-Західного фронту зазначалося, що «управління тилу прагне до обєднання діяльності з іншими апаратами, аби було можливо пропагандою боротися з дезертирством, щоб добитися ще більшого контакту на місцях, управлінням тилу видано категоричний наказ начтилам скликати наради не раз на тиждень, як передбачалось від початку, а щоденно», щоб у районах з «активним бандитизмом» усі органи радянської влади обєднувались навколо відповідних начтилів. Постановою РВР та НКВС РСФРР від 6 вересня війська ВОХР перейменовувалися на війська ВНУС, а спільним наказом командування Південно-Західного фронту і командуючого військами ВНУС від 14 вересня утворювалися війська ВНУС фронту. Начальникам дивізій ВНУС надавалося право періодично скликати наради представників місцевих цивільних і військових властей, а при командуючих військами ВНУС у губерніях формувалися постійні наради на чолі з головами губвиконкомів і у складі губвійськкомів, губернських командуючих військами ВНУС, голів ГУБЧК і губернських продовольчих комітетів. Наказ військам ВНУС РСФРР про «поліпшення» методів боротьби з повстанцями від 10 жовтня 1920 р. упорядковував управління військами ВНУС і закріплював їх пріоритет у здійсненні каральної політики36.