З"ясування місця та ролі норм про суб"єкт злочину в структурі основних інститутів сучасного кримінального права. Дослідження системно-правових основ кримінальної відповідальності суб"єктів злочину. Характеристика ознак поняття суб"єкта злочину.
Аннотация к работе
З розвитком людства визначення того, хто вчинив злочин і підлягає за нього певному покаранню, проходило відому «еволюцію» (починаючи із тварин, які заподіювали шкоду господарству, і закінчуючи неживими предметами, що заподіювали шкоду людині, закликали до певних вчинків (наприклад, повстання) і навіть (в епоху середньовіччя) були залучені до чаклунства і потойбічних сил. Проте визнання на певному етапі розвитку кримінального права злочином діяння саме як вольового акту фактично «звузило» зміст субєкта злочину лише до людини (фізичної особи), наділеної «відповідальною волею», що виключало кримінальну відповідальність однієї людини за дії іншої (наприклад, батьків за дітей). Отже, на теоретичному і нормативному рівнях виникали питання, повязані з визначенням ознак субєкта злочину, їх змістовною характеристикою, а саме: про поняття «особистої відповідальності субєкта», здатність юридичної особи вчиняти злочин, доцільність притягувати до кримінальної відповідальності батьків за вчинки дітей, господарів за заподіяну тваринами шкоду, керівників підприємств за виробництво і реалізацію шкідливої продукції, жебраків за шкоду, заподіяну потребою прогодувати себе, тощо. Кожен випадок здійснення злочину має свої індивідуальні риси, у тому числі стосовні до характеристики особи, винного в цьому злочині. Субєкт злочину - це мінімальна сукупність ознак, що характеризують особу, що зробила злочин, що необхідна для залучення його до кримінальної відповідальності.Субєкт злочин - це особа, що зробила суспільно небезпечне діяння і здатне відповідно до закону понести за нього кримінальну відповідальність. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а особи віком від 14 до 16 років можуть бути субєктом злочину лише у разі вчинення ними злочинів, що перелік яких є вичерпним і зазначений у законі. Якщо виходи з поняття “злочину”, закріпленого статтею 11 КК України, що “злочином є передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене субєктом злочину”, то необхідно констатувати, що субєкт злочину відноситься до обовязкових ознак (елементів) складу злочину. 18 КК України, субєктом злочину може бути: 1) особа фізична; 2) особа осудна; 3) особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинене нею суспільно небезпечне діяння. Йдеться про вживання таких дефініцій і термінів: 1) особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин; 2) особа, яка вчинила умисний злочин; 3) особа, яка вчинила злочин з необережності; 4) особа, яка вчинила злочин у віці з 14 до 16 років; 5) особа, яка повторно вчинила умисний злочин і має судимість за умисний злочин (рецидив злочину); 6) особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру (ст.Понести кримінальну відповідальність за зроблене суспільно небезпечне діяння можуть лише осудні особи. Особа, що зробила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, не може бути притягнуте до кримінальної відповідальності. Осудність - це такий стан психіки людини, при якому він у момент здійснення суспільно небезпечного діяння був здатний усвідомити характер свого поводження і керувати ім. Законодавче визначення поняття неосудності: “Не підлягає кримінальної відповідальності особа, що під час здійснення суспільно небезпечного діяння знаходилося в стані неосудності, тобто, не могло усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічного психічного розладу, тимчасового психічного чи розладу іншого хворобливого стану психіки”. Юридичний критерій визначає суд, коли дає оцінку особі, що зробила суспільно небезпечне діяння, як не здатному усвідомлювати характер своїх дій і керує ними.Обмежена осудність - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та /або керувати ними. Обмежена осудність не виключає кримінальної відповідальності: "підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною...". Обмежена осудність, так само як осудність та неосудність, характеризується двома критеріями - медичним (біологічним) і юридичним (психологічним), сукупність яких і дає підстави для визнання особи обмежено осудною. Медичний критерій обмеженої осудності вказує на наявність у винного певного психічного розладу: різного роду психопатії, невротичні розлади, розлади особистості, залишкові явища черепно-мозкових травм, розумова відсталість. Юридичний критерій обмеженої осудності складається із двох ознак-інтелектуальної (нездатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії чи бездіяльність та вольової ознаки (нездатність особи повною мірою керувати ними).Законодавцем в узагальненому виді даний вичерпний перелік різні форми хворобливих розладів психічної діяльності, що можуть супроводжуватися втратою здатності особи усвідомлювати свої чи дії керува
План
Зміст
Вступ
1. Поняття субєкта злочину
2. Вікові ознаки субєкта злочину
3. Осудність і неосудність
3.1 Поняття обмеженої осудності
3.2 Медичний критерій неосудності
3.3 Юридичний критерій неосудності
3.4 Поняття неосудності та її критерії
4. Поняття спеціального субєкта: стан та перспектива