Необхідність проведення реформ в відносинах між владою та людиною як одна з проблем сучасності. Головні причини створення та функціонування інституту омбудсмена в Україні, його правове регулювання. Порівняльно-правовий аналіз різних світових моделей.
Аналізуючи правові джерела діяльності неформального інституту правозахисту у світі, відзначимо, що його створення ініціюється законодавчою або виконавчою гілками влади на або конституційному рівні з наступним відображенням у спеціальному законі (Швеція, Данія, ФРН, Іспанія, Угорщина, Намібія, Україна та цілий ряд інших країн), або прийняттям спеціального закону та наступною його конституційною регламентацією (Португалія, Польща та деякі інші держави), або створенням лише спеціального закону (Франція, Великобританія, Австралія, ряд штатів США та інші країни). 85 п.17 вказує на парламентську модель українського омбудсмена та його обовязок надавати щорічні доповіді про стан дотримання прав і свобод людини в Україні; ст.101 констатує здійснення Уповноваженим парламентського контролю за дотриманням конституційно задекларованих прав людини в Україні. Проте, на конституційному рівні не було належним чином регламентовано усі аспекти діяльності омбудсмена, тому 23 грудня1997 року був прийнятий Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. В цьому аспекті інститут омбудсмена виступає найкращим варіантом як захисту прав людини, так і попередження порушень у галузі прав людини шляхом реалізації наданих йому повноважень, адже, з одного боку відсутнє бюрократичне обтяження для особи, що звертається, а з іншого висновки омбудсмена та моделі виходу із ситуації носять рекомендаційний характер для державного органу-правопорушника, що з самого початку створює основу для спокійного (толерантного) вирішення проблеми. “Конституційно-правовий статус інституту омбудсмена: світовий досвід та українська модель”, відзначимо, що вперше, в українській науці, було здійснено узагальнення теоретичних та практичних проблем конституційно-правового становища омбудсмена, розкриті елементи його статусу, визначено місце інституту омбудсмена в системі органів державної влади, виокремлено основні етапи становлення інституту в світі та характерні риси кожної служби, виходячи з особливостей політико-правового режиму країни.
Список литературы
1. Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.А. Институт омбудсмена в современном буржуазном обществе // Советское государство и право. 1971, №1.
2. Марцеляк О.В. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Х.,2004.
3. Пінаєв А.О. Місце прокуратури в системі органів влади на сучасному етапі розвитку України // Правова система України: теорія і практика. К., 1993.
4. Марцеляк О.В. Запровадження дитячого омбудсмена у світі та в Україні //Актуальні проблеми держави і права: Зб. Наук. пр.Одеса: Юр. літ., 2003.Вип. 18; Омбудсмен з прав дитини: проблеми формування і розвитку у світі і в Україні // Право України.-2003, № 10.
5. “Взаємодія омбудсмена з судовою гілкою влади та ЗМІ у захисті прав людини: український та шведський досвід”, За матеріалами круглого столу від 13 березня 2003 р. / www.ombudsman.kiev.ua
6. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Х.,2000.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
