Інститут громадянства в Україні - Курсовая работа

Становище індивіда в суспільстві, закріплене в конституції та законах держави, визначається як конституційно-правовий статус особи. Ця концепція замінила інститут підданства, який за часів феодалізму визначав васальні відносини залежності окремого індивіда від держави, персоніфікованої в особі монарха. В наші дні підданство продовжує існувати в державах, які залишили монархічну форму державного ладу. Найбільш поширеним у зарубіжній юридичній науці є визнання громадянства як особливого, стійкого звязку між особою і державою, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах і обовязках. У сфері міжнародно-правових відносин прийнято вживати термін "державна належність", який полягає у юридичному звязку особливого характеру між особою і державою, але при цьому особа може і не бути громадянином.Для позначення юридичних звязків особи з державою застосовується термін "громадянство". Поряд з громадянами у державі можуть проживати іноземці (особи, що мають громадянство іншої держави) та особи без громадянства (особи, які не мають громадянства даної держави і не можуть довести належності до громадянства іншої держави). Іноземці та особи без громадянства у порівнянні з громадянами обмежені у правах та обовязках (наприклад, вони позбавлені виборчих прав, на них не покладається військовий обовязок). Питання, повязані з громадянством в Україні, регулюють Конституція, закони "Про громадянство України" від 18 січня 2001 p., "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. та інші нормативно-правові акти. Всі громадяни України мають рівний правовий статус, тобто вони рівні між собою та перед законом, незалежно від будь-яких обставин (раси, статі, майнового стану тощо).Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: - єдиного громадянства - громадянства Держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України або подвійного громадянства;Інститут громадянства повязаний не тільки з реалізацією державного суверенітету, а й з обовязком держави забезпечувати права людини в Україні. Зокрема, у преамбулі Закону "Про громадянство України" зазначається, що "право на громадянство є невідємним правом людини". Громадянство, як субєктивне право людини, визнається в Україні невідємним правом людини. Набути громадянство України шляхом натуралізації за індивідуальними заявами можуть іноземні громадяни та особи без громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які прибули в Україну на постійне проживання і виявили бажання стати громадянами України за умов, якщо вони народились чи довели, що хоча б один із їхніх батьків, дід чи баба народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав; конституційний правовий громадянство11 Закону про громадянство України зазначає, що підставами набуття громадянства є: 1) народження; 12 Закону про громадянство України вказує, що "дитина, батьки якої на момент народження перебувають в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи народилась вона на території України, чи за її межами". Дитина, один з батьків якої на момент її народження перебував у громадянстві України, а інший був особою без громадянства, чи невідомим є громадянин.. У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є особою без громадянства, а батько - громадянин України, дитина, яка не досягла 16-ти років стає громадянином України незалежно від місця її народження (п. 14 і 15 Закону встановлюють громадянство дітей батьки яких невідомі або батьки яких є особами без громадянства що постійно проживають в Україні, їхні діти є громадянами України.Це, по-перше, втрата громадянства, і, по-друге, громадянство може бути припинене за підставами, передбаченими міжнародними договорами, які ратифіковані Верховною Радою України. Вихід з громадянства (експатріація - від лат. ех колишній, patria - батьківщина) відбувається тільки з ініціативою самої особи (по відношенню до дітей можуть діяти їхні законні представники). Оскільки громадянство - це правовий звязок, який виявляється у правах і обовязках, то можна припустити що при невиконанні певних обовязків вихід з громадянства може бути обмежений на деякий час, тобто д. виконання цих обовязків. Закон України передбачає відмову в клопотанні, "якщо особа, яка порушила клопотання" про вихід, має невиконані зобовязання перед державою або майнові зобовязання, з якими повязані істотні інтереси юридичних, чи фізичних осіб на території України, або якщо вихід з громадянства призведе до статусу особи без громадянства". У Законі України "Про громадянство України" не вказується прямо на відому у виході з громадянства України у звязку з не проходженням громадянином дійсної військової служби, але це розуміється, очевидно, законодавцем як "невиконані перед державою обовязки", Більшість країн поступово відмовляються від заборони виходу з громадянства у звязку з не проходженням особою військової служби

План

Вступ

Розділ 1. Теоретико-правові засади громадянства України

1.1 Поняття та сутність громадянства України

1.2 Еволюція інституту громадянства в Україні

Розділ 2. Конституційно-правове регулювання набуття та припинення громадянства України

2.1 Підстави та порядок набуття громадянства

2.2 Припинення громадянства України

Розділ 3. Проблеми гармонізації законодавства про громадянство України з міжнародно-правовими стандартами

3.1 Подвійне громадянство та правові способи його усунення в Україні

3.2 Безгромадянство та шляхи його уникнення в Україні

Висновки

Список використаної літератури