Визначення особливостей діяльності адвокатури в Україні, її завдань. Формування інституту захисту прав і свобод людини. Литовсько-Руська доба. Судова реформа 1864 р. Положення про адвокатуру, затверджене постановою ВУЦВК. Адвокатура незалежної України.
Стаття 59 Конституції України проголошує наявність в Україні одного з найважливіших правових інститутів - адвокатури, основними завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся в серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності в суспільстві, яку має поважати й гарантувати уряд під час розробки національного законодавства та його застосування як адвокатами, так і суддями, прокурорами, членами законодавчої та виконавчої влади й суспільством у цілому. В його сьомому артикулі давалося визначення поняття "адвокат": "адвокатом, пленіпотентом, патроном, прокуратором й повіреним називається той, хто в чужій справі, за дорученням певної особи замість неї, в суді відстоює її інтереси". Дослідники історії адвокатури зазначають, що як самостійний правовий інститут адвокатура в Україні була запроваджена після проведення на початку 60-х - років XIX ст. судової реформи. Адвокатам заборонили поєднувати роботу в державних установах на повну ставку з роботою в адвокатурі, що змусило їх обирати між роботою в державному секторі та адвокатською діяльністю.
Список литературы
- Положення про порядок оплати праці адвокатів за надання юридичної допомоги громадянам у кримінальних справах, затверджене Міністерством юстиції України і Міністерством фінансів України, № 93961255 від 27 листопада 1991 р.;
- Програма складання кваліфікаційних іспитів, затверджена протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України від 1 жовтня 1999 р. № 6/2;
- Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, затверджений протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України від 1 листопада 1999 р. № 6/2. Який визначає правила прийому і вивчення документів, що надійшли до атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від особи, яка має намір займатися адвокатською діяльністю, порядок вирішення питань щодо допуску до складання кваліфікаційних іспитів, прийняття кваліфікаційних іспитів та ухвалення рішень атестаційною палатою, а також інші питання, які випливають із Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого.
- Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обовязків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права. Виходячи з наведених міркувань, були вироблені "Правила адвокатської етики", схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.
- Регламент Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, схвалений Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 19 лютого 2003 р.
Відповідно до ст. 9 Конституції України "чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України". З цього випливає, що діяльність адвокатури в Україні регулюється також і певними нормами відповідних міжнародних договорів. У першу чергу слід звернути увагу на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р. Цей фундаментальний міжнародно-правовий документ передбачає низку прав і свобод людини, які безпосередньо стосуються адвокатури. Так, центральним з цієї точки зору є право кожного захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на свій власний вибір або, за відсутності коштів для оплати правової допомоги, одержувати таку допомогу безкоштовно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя. Крім того. Конвенція містить й інші права, які торкаються адвокатської діяльності: це, по-перше, права, що можуть бути реально здійснені особою лише за професійної участі адвоката, і, по-друге, права людини, які відіграють роль гарантій для здійснення адвокатом своїх професійних повноважень. До першої групи можна віднести, наприклад, право не бути позбавленим волі інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом; право на справедливий і безсторонній судовий розгляд тощо. До іншої групи належать, зокрема, такі права людини, як презумпція невинуватості; право мати достатньо можливостей та часу для підготовки до захисту; право допитувати свідків обвинувачення та вимагати викликати і допитувати свідків, які можуть свідчити на користь захисту, на тих самих умовах, що і свідків обвинувачення, та ін.
Відзначимо також такі міжнародні акти: - Загальний кодекс правил для адвокатів держав Європейського Співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі (1988 р.);
- Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН про запобігання злочинам (1990 р.).
Діяльність адвокатури, крім актів, зазначених вище, регулюється також статутами адвокатських обєднань.
Статут - це документ, який визначає правовий статус, внутрішню структуру та засади діяльності тієї чи іншої організації, повноваження її органів управління, права і обовязки її членів, порядок реорганізації та ліквідації, інші питання. Слід зазначити, що ні Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ні Положення про порядок реєстрації адвокатських обєднань не встановлюють кола питань, які мають обовязково включатися до статуту адвокатського обєднання. Не існує також жодних вимог щодо форми статуту. Тому при підготовці статуту до подання на реєстрацію слід враховувати загальні підходи, які склалися на практиці щодо створення подібних документів, та приписів Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в якій перераховуються питання, що відносяться Законом до компетенції самого адвокатського обєднання і регулюються статутом відповідного обєднання [12; 543]
Висновки
Отже, необхідною умовою формування правової держави і громадянського суспільства є вдосконалення захисту прав і свобод громадян і організацій. За своєю природою адвокатура є одним з інститутів демократичного суспільства, оскільки виконує найважливішу громадянську функцію - захист прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. Адвокатура, як незалежна громадська організація, певною мірою покликана виконувати роль гаранта в дотриманні субєктивних прав громадян і організацій. Все це зумовило інтерес до адвокатської діяльності, викликало суспільну потребу в людях цієї професії.
Потреба в появі адвокатури як специфічної сфери діяльності була повязана з ускладненням суспільних відносин, появою необхідності в особах, які б володіли достатнім рівнем знань з питань застосування правових норм. Пересічні громадяни, які не мали спеціальної підготовки, не могли через брак таких знань самостійно захищати свої інтереси в суді, їм була необхідна допомога людини, добре ознайомленої з нормами матеріального права та формами процесу. Саме ці спеціалісти-правознавці одержали назву адвокатів.
Міжнародні документи про адвокатську діяльність передбачають, що уряди країн повинні гарантувати ефективну процедуру і працюючий механізм для реального й однакового доступу до адвокатів усім особам, які мешкають на їхніх територіях. Серйозні вимоги на рівні світових стандартів висувають до осіб, котрих допускають до надання правової допомоги.
Список нормативних актів та літератури
1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України.- 1996. - №30.
2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Верховна Рада України; Закон від 05.07.2012 № 5076-VI
3. Основні положення про роль адвокатів: ООН; Положення, Міжнародний документ від 01.08.1990
4. Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" // Рим, 4.XI.1950
6. О.Д. Святоцький, В.В, Медведчук. "Адвокатура: історія і сучасність". Київ "Ін Юре", 1997,с.46-66.
7. Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура в Україні. - К.: "Ін Юре", 1997. - 224 с.
8. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката: У 2 ч. / Т.Г. Захарченко, С Ф. Сафулько, О.Д. Святоцький та ін.; Зазаг. ред. С.Ф. Сафулька. - К.: Видавничий Дім "ІНЮРЕ", 2008. - Ч. 1. - с. 5-18
10. Організація судових та правоохоронних органів: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкін, Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та ін. За ред. І. Є. Марочкіна, Н.В. Сібільової. - X.: ТОВ "Одіссей", 2008. - 528 с
11. Організація судових та правоохоронних органів України у схемах: навч. Посіб. / А.В. Лапкін. - Х.: Право, 2014. - 136с
12. Адвокатура України. Фурса С.Я. - У 2 кн. - Кн.1. - КНТ. - 2007. - 940с
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
