Причини і суть руху капіталу. Міжнародний рух факторів виробництва. Форми іноземних інвестицій. Довгострокові вкладення капіталу за кордоном. Зростання портфельних інвестицій. Переваги спільного підприємництва. Причини формування стратегічних альянсів.
Аннотация к работе
Реферат на тему: Іноземне інвестування як параметр платіжного балансу и джерело фінансування національної економіки Причини і суть міжнародного руху капіталу В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов’язана з вивозом капіталу. Капітал є одним із факторів виробництва - ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, ресурсів, робочої сили) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять (вище процентна ставка, заробітна плата, ліцензійні платежі тощо). Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці. Змінюються напрямки руху капіталу: якщо раніше, до другої світової війни, капітал рухався переважно у слаборозвинені країни (колонії), то тепер три чверті всіх іноземних інвестицій припадає на розвинені країни світу. Країни, що переважно приймають капітал: США, Ірландія, Португалія, Італія, Велика Британія, Туреччина, країни, що розвиваються. Країни, які переважно вивозять (нетто-інвестори),- Японія, Франція, Німеччина. Велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) і транснаціональні корпорації (ТНК). Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій: прямі іноземні інвестиції; портфельні іноземні інвестиції. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю - 25%, за американськими - 10%, австралійськими і канадськими - 50%. Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій - змішаним підприємством з участю іноземного капіталу. 43,0 28,7 64,5 11,2 13,3 Іспанія 3 441,7 4 157,8 54 684,6 33 099,5 31 540,2 23 395,0 Швеція 14 748,2 11 214,3 40 667,3 6 374,9 10 679,9 10 587,5 Швейцарія 7 176,9 12 213,9 44 698,1 18 246,6 7 586,7 10 921,1 Туреччина - 16,0 113,0 870,0 497,0 175,0 499,0 Велика Британія 17 953,8 43 560,0 233 487,7 58 885,2 35 213,0 55 316,4 США 37 183,0 98 750,0 159 212,0 142 349,0 134 835,0 173 799,0 ЄС 105 247,3 140 129,8 939 818,2 429 217,2 350 058,1 318 138,5 Всього по ОЕСР 236 516,1 315 423,1 1 235 795,2 684 258,2 566 671,0 576 313,5 Таблиця 3.2. Так, 25-відсотковий пакет акцій фірми “Вольво” в компанії “Рено” і 25-відсотковий пакет акцій “Рено” у “Вольво” сприяли спільним розробкам і виробництву технологічно удосконалених компонентів за менших витрат, що дозволяло фірмам успішно конкурувати з такими автомобільними гігантами як “Дженерал Моторз” і “Фольксваген”.