Складові художнього образу дитини в українському живописі XVII-XVIII століть. Аналіз творів з вітчизняних колекцій: елементи зачіски, одягу, аксесуари відомих портретів доби бароко. Особливості зображення дітей з привілейованих родин у парадному портреті.
Аннотация к работе
Practical significance is in the information connected with the history of a suit, a hairdress, the history of the fine arts in the field of the Ukrainian portrait and iconographic that allows comparing tastes, fashionable tendencies of the time and their real reflexion in the art as the epoch documents. Появу вітчизняного портрету XVII-XVIII ст. підготував портрет XVI ст., в якому виявилися основні тенденції наступних двох століть: тяжіння до орієнтального смаку костюму, бажання репрезентації моделі у якомога вигіднішому світлі, натуралістичне зображення деталей одягу, візерунків та текстури тканин, аксесуарів. З одного боку, портрети стають менш насиченими оповідними деталями, які у попередню добу мали віддзеркалювати характер і сферу діяльності моделі. Оскільки не було інших можливостей фіксації зображення моделі, окрім портрету з натури, а художники цього часу вже оволоділи низкою прийомів, що давали змогу отримати досить якісне відтворення (перспектива, ракурси, куліси), митці намагалися надати портретованим індивідуалізованих рис, представити їх духовний світ, зобразити психологію моделі. Враховуючи, що протягом епохи бароко, коли люди замиловувалися театрально-декоративними ефектами, атракціями, різноманітними засобами «пустити пил в обличчя», тривалість людського життя була значно коротшою, ніж сьогодні, а дитяча смертність у деяких місцевостях сягала 70-80%, батьки часто намагалися закарбувати образ любої кровиночки засобами високого мистецтва.