Дослідження одиниць фразеологічного міжрівня новогрецької мови і їх ролі у відтворенні дискурсивної цілісності оригіналу в перекладному тексті. Аналіз зв’язку між прецедентністю текстового елементу та можливістю його фразеологізації в дискурсі оригіналу.
Аннотация к работе
Пономарів) дослідження грецької фразеології розкривають багато типологічних характеристик одиниць фразеологічного міжрівня та їхнього функціонування, проте є недостатніми для цілісного, системного вивчення, зясування мотиваційних особливостей використання його одиниць у різножанрових текстах. Додаткового вивчення потребує розкриття функціональної значущості фразеологічної одиниці (ФО) в процесі породження тексту, стилістичних та дискурсивних функцій різних фразеологічних класів, що в своїх працях намагаються вирішити лінгвісти різних напрямків: фразеологи (В.В. Мета дослідження полягає у вивченні в перекладознавчому аспекті функціональних характеристик новогрецьких фразеологічних одиниць у формуванні контексту художнього твору, в дослідженні специфіки оказіональної фразеологізації елементів оригінального тексту та способів відтворення такої фразеоматики в українському перекладі зі збереженням її оригінальних дискурсивних характеристик. Куніна) з елементами дистрибутивного аналізу (при формуванні корпусу фразеології текстів досліджуваних авторів); метод зіставного перекладознавчого аналізу (при дослідженні шляхів передачі українською мовою ФО новогрецького художнього тексту); метод структурного моделювання з елементами трансформаційного (при аналізі структурних особливостей фразеологізмів, зокрема, визначенні безпосередніх складників звороту, його внутрішньої форми, пропозиційної структури та її впливу на здатність вільного словосполучення взяти участь у семантичних трансформаціях, повязаних із вторинною номінацією); метод дискурсивного аналізу тексту з елементами контент-аналізу мікроконтекстів (при визначенні специфіки дискурсивних функцій фразеологізму в конкретному тексті); метод типологічного порівняння художніх текстів (при зясуванні впливу жанрової типології, що характерна для певного культурного простору, на механізм добору мовних засобів (фразеології в нашому випадку) для реалізації певних комунікативних намірів та використання певних комунікативних тактик). Наукова новизна роботи полягає у вдосконаленні класифікації одиниць фразеологічного міжрівня новогрецької мови; уточненні форми дискурсивного функціонування ФО ядерної та периферійної зони міжрівня в оригіналі та можливості збереження цих функцій у тексті перекладу; зясуванні механізмів оказіональної фразеологізації в художньому новогрецькому дискурсі та способів відтворення в українському перекладі оказіональної фразеології з урахуванням мовленнєво-жанрових регістрів (МЖР) оригіналу.ФО є однією з найбільш концептуалізованих одиниць мови, семантичне представлення якої дає безпосереднє уявлення про специфіку концептуалізації дійсності певною етнокультурною спільнотою, відображення такої концептуалізації в мові та різноманітних культурних артефактах, найважливішим з яких є текст. Якщо позатекстово переклад ФО можна здійснити за допомогою як аналогічного, так і трансформаційного способів, то в тексті дискурсивний параметр ФО впливає на безпосередній вибір способу перекладачем задля відтворення художньої цілісності тексту. Основними установками його послідовників щодо перекладу були: 1) вивчення культурно-історичного фону оригінального твору для максимального збереження його дискурсивного простору, особливо стилістичних регістрів, відтворення етнокультурної специфіки; 2) обовязкове культурологічне коментування перекладеного тексту; 3) використання герменевтико-онтологічного підходу до перекладу художнього твору, яке полягає в тому, щоб „змусити” оригінал „говорити за себе” мовою перекладу” (Л.В. В другому розділі „Текстові функції новогрецької фразеології в оригінальному та перекладному тексті” досліджено мікро-та макротекстуальне функціонування ФО в оригінальному тексті та відображення таких функцій у перекладі. У таких випадках іллокутивна сила твору МО спонукає перекладача вдаватися до формального „нарощення” тексту задля збереження його художньої та дискурсивної повноти, наприклад, „БРЭНФБСЗ, БКЕСБМЯДЩФЗ рсьуцхгб” (Жвм, 120-121) - „не мала ні хати, ні в хаті” (Жвм, 96); „фп мхбль фпх де ЧЬЛБУЕ,” (ЛТКПАЗ, 85) - „(розум) не зійшов на пси” (ЛТКПАЗ, 90).Існування стереотипних архаїчних елементів, особливо в художньому творі, збільшує поліфонічність тексту і вимагає системності у відображенні МП. Застосування комплексної методики з використанням методу фразеологічної ідентифікації, дискурсивного аналізу дозволило виділити ФО в досліджуваних романах Н.Казандзакіса та С.Міривіліса; визначити їх функціональне навантаження в оригіналі; зясувати тенденції щодо перекладу таких одиниць залежно від виконуваної функції. Інтертекстуальні ФО належать до маркованих елементів МЖР і їхнє використання семантично збагачує оригінал внаслідок проведення звязків із культурним простором спільноти, мовою якої написано твір. Визначено, що у творах Н.Казандзакіса інтертекстуальні властивості має фразеологія, що належить МЖР героїчного епосу; у романі С.Міривіліса таку роль виконує фразеологія МЖР псалму. Подальші перспективи дослідження передбачають вивчення функціонування