Економічна криза 1929-1933 рр. та її наслідки для США. Виборча кампанія 1932 р., прихід до влади Ф.Д. Рузвельта. Політика уряду США на другому етапі здійснення "нового курсу". Посилення уваги до соціальних питань. Зростання опозиції "новому курсу".
Аннотация к работе
1. Одним із варіантів державного регулювання був варіант, який випробуваний в Німеччині.
Магістральним же шляхом виходу з глибокої кризи традиційного капіталізму став принципово іншій, ліберально-реформаторський варіант, ліберально-реформістська модель державного регулювання. Саме цим шляхом пішов розвиток державного регулювання економіки і соціальних відносин в основних країнах Європи і Америки після Другої світової війни. Класичним зразком ліберально-реформістського варіанту державного регулювання вже в 30-х рр. ХХ ст. стали Сполучені Штати Америки в період „Нового курсу” президента Ф.Д.Рузвельта.
Вихідний імпульс до вибору ліберально-реформістського шляху виходу з кризи традиційного капіталізму в США надала економічна криза 1929-1933 рр. Саме Сполучені Штати представили класичну картину розвитку економічної кризи перевиробництва в умовах корпоративного капіталізму.
Як же розвивалася криза в США?
Початок економічної кризи у Сполучених Штатах асоціювалось з подіями знаменитого краху на нью-йоркській фондовій біржі у жовтні 1929 р. Мова вже йшла про те, що у другій половині 20-х рр. в США сталося величезне збільшення масштабів біржових операцій. Вартість акцій, які котувалися на нью-йоркській фондовій біржі, збільшилась за пять років, з 1924 по 1929 рр. з 27 млрд. до 87 млрд. доларів, тобто більше ніж утричі. До кінця 20-х рр. це викликало у країні справжній біржовий ажіотаж. Грою на біржі було охоплено тоді від 15 до 25 млн. чоловік, тобто від третини до половини самодіяльного населення США. Зрозуміло, що в умовах такого сильного біржового ажіотажу стрімкий злет котирування акцій відображав не їх дійсну вартість, а збільшені надії вкладників на подальше зростання курсу акцій. Це посилювало нетривкість біржової ситуації і створювало загрозу великих фінансових потрясінь.
Це й сталося восени 1929 р.
24 жовтня 1929 р. у Сполучених Штатах почалася небувала біржова паніка. У цей день на нью-йоркській фондовій біржі було продано 12,8 млн. акцій, тобто в 1,5 рази більше, ніж коли-небудь раніше. Через декілька днів, 29 жовтня був досягнутий новий пік, коли було продано 16,4 млн. акцій. Курс цінних паперів на нью-йоркській біржі стрімко покотився униз. Всього лише за декілька тижнів вартість акцій, які котирувалися на фондовій біржі Нью-Йорку, впала до 55 млрд. дол., тобто більше ніж на третину. 32 млрд. дол., вкладених акціонерами у цінні папери, вилетіли у трубу.
Але це був тільки початок. Падіння курсу акцій тривало безупинно майже три з половиною роки. До березня 1933 р. їх загальна вартість склала лише 19 млрд. дол., тобто скоротилась в порівнянні з 1929 р. у 4,5 рази.
Біржовий крах жовтня 1929 р. був лише одним з перших зовнішніх проявів глибинних кризових процесів, які мали місце в капіталістичній економіці. Вже з літа 1929 р. у Сполучених Штатах стали проявлятися ознаки кризи перевиробництва, яка швидко охопила промисловість, сільське господарство, фінансову систему та інші галузі економіки, викликавши величезні потрясіння в усьому господарчому житті країни.
Величезна руйнівна сила економічної кризи проявилася насамперед в різкому падінні промислового виробництва. У порівнянні з передкризовим рівнем 1929 р. щорічний індекс загального обсягу промислової продукції США склав у 1932 р., коли криза досягла найбільшої глибини, усього 54%. Помісячний індекс показав ще більше падіння виробництва: у липні-серпні 1932 р., в апогеї кризи, він складав 47,3% від рівня 1929 р., тобто виробництво скоротилося більше ніж удвічі.
За масштабами падіння промислового виробництва на початку 30-х рр. Сполучені Штати перевершили усі інші країни капіталістичного світу. Це пояснювалось тим, що Америка стала у ХХ ст. країною з найбільшим розвитком та найбільшою силою корпоративного капіталу. Скорочення виробництва було в руках крупних корпорацій головним засобом підтримання монопольно високих цін заради збереження прибутковості виробництва. Не випадково найбільш сильне падіння виробництва в роки кризи мало місце в найбільш монополізованих галузях важкої промисловості. Наприклад, влітку 1932 р. місячний обсяг виплавки чавуну і сталі, а також випуску автомобілів в США склав лише 15-16% від рівня 1929 р., тобто впав у 6-7 разів. З 285 доменних печей, які тоді нараховувались у країні, влітку 1932 р. діяло тільки 46.
Величезних розмірів досягло на початку 30-х рр. недовантаження виробничого апарату. За даними дослідження, проведеного тоді групою американських економістів, промисловість США у тому випадку, якщо б її наявне обладнання і зайнята в ній робітнича сила використовувались повністю, могла б за період 1929-1933 рр. додатково дати продукції на 287 млрд. дол. Це була величезна сума: вона майже втричі перевищувала розміри ВНП США у 1929 р.
Надзвичайно важкими були соціальні наслідки кризи. Вона викликала колосальне зростання безробіття. За даними офіційної статистики, на початку 1933 р. у Сполучених Штатах було близько 13 млн. повністю безробітних. В лівих колах ці офіційні дані розцінюва
Список литературы
Американские президенты: 41 портрет.- Ростов-на-Дону, 1997.
Бобраков Ю.И. Федеральная резервная система и экономическое регулирование.- М., 1971.
Валюженин А.В. Американский либерализм. Иллюзии и реальность.- М., 1976.
Валяева Г.К. Прогрессивные республиканцы и сдвиг влево в политике «нового курса» // Вестник Московского университета. Сер. История.- 1984.- №6.
Галкин И.В. На пути в Белый дом: из истории демократической партии США (1920-е - 1933 гг.).- М., 1991.
Галкова Т.В., Маныкин А.С. На пути к консолидации: партийная система США на исходе «нового курса» // Вестник Московского университета. Сер. История.- 1990.- №1.
Иванов С.В. «Война с бедностью» Ф.Д.Рузвельта: Социальные программы «нового курса» в США.- Саратов, 1989.
Иванян Э.А. Белый дом: президенты и политика.- М., 1979.
История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920-1990-х гг. / Под ред. А.Н.Марковой.- М., 1995.
Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег.- М., 1978.
Козенко Б.Д., Севостьянов Г.Н. История США.- Самара, 1994.
Королькова Е.И. «Новый курс» Рузвельта.- М., 1992.
Кредер А.А. Американская буржуазия и «новый курс», 1933-1940.- Саратов, 1988.
Лан В.И. США: от первой до второй мировой войны.- М., 1976.
Мальков В.Л. «Новый курс» в США: Социальные движения и социальная политика.- М., 1973.
Мальков В.Л. Франклин Рузвельт: Проблемы внутренней политики и дипломатии.- М., 1988.
Мальков В.Л., Наджафов Д.Г. Америка на перепутье: 1929-1938: Очерк социально-политической истории «нового курса» в США.- М., 1967.
Маныкин А.С. История двухпартийной системы США.- М., 1981.
Маныкин А.С. «Эра демократов»: партийная перегрупировка в США, 1933-1952.- М., 1990.
Никитин В.А. Консерватизм и политическая борьба в США 1900-1929 гг.- М., 1991.
Печатнов В.О. Демократическая партия США: Избиратели и политика.- М., 1980.
Печатнов В.О. За кулисами выработки «нового курса» // Вопросы истории.- 1979.- №7.
Сивачев Н.В. Политическая борьба в США в середине 30-х годов ХХ века.- М., 1966.
Сивачев Н.В. Правовое регулирование трудовых отношений в США.- М., 1972.
Согрин В.В. Белый дом: президенты и идеология.- М., 1998.
Согрин В.В. Идеология в американской истории от отцов-основателей до конца ХХ века.- М., 1995.
Шкундин М.З. К истории государственно-монополистической социальной политики США. 1929-1939.- М., 1980.
Шлезингер А. Циклы американской истории.- М., 1992.
Экономическая история зарубежных стран / Под ред. В.И.Голубовича.- М., 1996.
Юнгблюд В.Т. Гарри Гопкинс // Вопросы истории.- 1996.- №11/12.
Яковлев Н.Н. Франклин Рузвельт: человек и политик: Новое прочтение.- М., 1981.