Висвітлення та особливості основних тенденцій новітньої історіографії руху Опору в Південній Україні. Внесок у справу вивчення історії комсомольської підпільної організації "Партизанська іскра". Проблема толерантного відношення до національних меншин.
Аннотация к работе
Увійшовши у ХХІ століття досліджуючи рух Опору в Південній Україні, науковці мали вирішити конкретні завдання, накреслені попередниками. Наслідком цього стала поява цілого «каскаду» дисертаційних та монографічних досліджень з історії руху Опору на Півдні колишньої УРСР, а також праць, які побічно торкаються цього питання. Горбуров позитивно оцінив ефективність радянської течії руху Опору на Півдні, дав високу оцінку бойовій, розвідувальній та агітаційно-пропагандистській діяльності. Слободянюком робиться акцент на тому, що головною силою радянського руху Опору в Південній Україні стало комуністичне підпілля, яке не лише проводило основну пропагандистську, сабо-тажну і диверсійну роботу, а й керувало партизанськими формуваннями регіону і змогло організувати декілька власних збройних виступів [6, 177]. Слободянюк розглядає значення національного руху Опору на Півдні крізь призму самої ОУН, програма якої, як вказує науковець, зазнала значних ідеологічних змін саме завдяки впливу та спілкуванню з місцевим населенням південноукраїнського регіону.