Розгляд феномену археографії, появу якого спричинив розвиток інформаційних технологій - електронна публікація історичних джерел і пам’яток. Виокремлення її специфіки, предмету, складових, основних напрямів розвитку в Україні. Нові можливості й ризики.
Аннотация к работе
Електронну археографію на сьогодні можна окреслити як окремий розділ/напрям класичної науки про публікацію й оприлюднення історичних памяток, повязаний з імплементацією спеціальними історичними науками джерелознавчого циклу сучасних компютерних, у тому числі Інтернет-технологій, поглинанням змістової й інформаційної складової джерел, народжених у попередні історичні епохи, модерним електронним середовищем. Визначальним не має бути і факт попередньої публікації (оприлюднення) джерела у паперовому вигляді. Якщо раніше, наприклад, здійснення факсимільної публікації памятки ставало для археографа каменем спотикання, дуже витратною справою, то нині це ледь не найдешевша форма оприлюднення джерела. Адже, в силу необізнаності пересічного користувача Інтернету із засадами публікацієзнавства і наукового опрацювання джерел, насамперед внутрішньої та зовнішньої критики, він схильний вважати вірогідним першоджерелом будь-яку публікацію в Інтернеті - художню, популярну, просто дилетантську, навіть недостовірну, свідомо сфальшовану авторами чи публікаторами. це робить, по-перше, електронних археографів повністю відповідальними за якість і науковість власної праці. Здатність адекватної презентації в Інтернеті (або в цифровій формі) буквально будь-яких джерел і памяток фактично стирає межі між археографією як наукою про оприлюднення і дослідження писаних джерел, та тією частиною музеєзнавства, яка трактує проблеми використання прийнятих в музейництві форм оприлюднення памяток матеріальної культури (каталоги, виставки тощо).