Традиційні уявлення про кінцеву мету фізики. Зміна змісту слова "хаос" від небажаної перешкоди до самостійного об"єкта пізнання, та найбільш фундаментальний і несподіваний результат дослідження парадоксу часу. Відкриття симетричних у часі законів природи.
Аннотация к работе
У наші дні цю віру найчастіше повязують зі створенням "Теорії Всього Сущого" - магічного надзакону, з якого можна буде вивести усі форми фізичної реальності - від елементарних частинок до атомів хімічних елементів, галактик і чорних дір. 1 далі: "Якщо ж наука відмовиться від претензії відкривати позачасові, універсальні закони і визнає себе соціальною й історично обмеженою, то вже не можна буде стверджувати, що вона говорить про щось реальне, яке належить поза самою наукою". Ідея обєктивної фізичної реальності, втілена в динамічному описі, була результатом першої успішної спроби включити час у математичну схему. Більше двох століть - від Галілея до Больцмана - пішло на те, щоб зрозуміти ціну цього досягнення: за нього довелося заплатити протиріччям між симетричними фундаментальними законами фізики і порушенням симетрії часу в реально протікаючих процесах. При цьому головний спонукальний стимул концепції можна коротко виразити так: "Час не може виникнути поза часом.