Розгляд актуальних правових питань нормотворчої діяльності російського самодержавства щодо врегулювання правового статусу єврейської національної меншини в Україні (XIX ст.). Обмеження самодержавством каналів інтеграції єврейства в імперське суспільство.
Аннотация к работе
Необхідність дослідження нормотворчої діяльності російського самодержавства щодо єврейської національної меншини обумовлена декількома чинниками: по-перше, саме в цей час євреї були однією з найчисельніших етнічних груп в Україні; по-друге, внаслідок специфічних умов розселення, занять євреї значною мірою визначали характер і структуру економічних та правових процесів в Україні; по-третє, зміна правових норм привела до суттєвих зрушень у соціально правовому житті єврейства, до появи радикальних суспільно-правових змін, що впливали на зміну правового статусу єврейського населення в Україні в цей період. Надалі смуга трансформувалася, але визначилася основна тенденція: влада бажала зосередити євреїв переважно у західних регіонах, місцях традиційного розселення, а також у південних регіонах (зокрема, в Україні) та прагнула запобігти проникненню євреїв у великоруські губернії [11, с. Комітет здійснив ряд обмежувальних заходів щодо євреїв (цілком у дусі Г Державіна): відповідно до «Положення про євреїв» [7] від 09.12.1804, до розробки якого доклали руку й штадлани - «хлопотальники», які діяли від імені єврейських громад та намагалися запобігти кардинальним змінам у статусі єврейства [1, с. 223], було обмежено використання івриту в документах, до євреїв висувалися додаткові вимоги для обрання їх на посади в містах: обраними могли бути ті євреї, які носили німецький чи російський одяг, могли читати і писати російською, польською чи німецькою мовами; встановлювалася залежність євреїв від поміщиків на тих землях, на яких вони проживали; скорочувалися повноваження кагалів і рабинів; євреї виселялися із сіл і їм заборонялася торгівля міцними напоями. Відповідно до Городового положення 1870 р. євреї могли бути гласними міських дум, але кількість гласних нехристиян не повинна була перевищувати одну третину загальної кількості гласних, до того ж євреї не могли бути обраними на посаду міського голови.