Загальні положення та сутність концепції вдосконалення судівництва в Україні. Особливості суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного законодавства. Ознайомлення з формами та засобами реалізації постанов цивільного процесуального права.
Аннотация к работе
Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України 10 травня 2006 року, відзначає, що справедливе судочинство та належний захист прав і свобод людини можливі лише за наявності досконалого процесуального законодавства (Розд. У звязку з цим усе більшої актуальності набуває проблема не просто якісного оновлення категоріально-понятійного апарату науки цивільного процесуального права, але й узагалі концептуально відмінного підходу до текстуального закріплення норм цієї галузі права в нормативно-правових актах. Зміни законодавства, поява докорінно нових категорій цивільних справ (особливо, в окремому провадженні) та їх складність викликали реальну потребу у дослідженні та вдосконаленні цивільних процесуальних норм, що регулюють відносини, повязані зі здійсненням правосуддя. Зокрема, йдеться про особливості дії норми цивільного процесуального права в часі, просторі та за колом осіб. Обєктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що регулюються нормами цивільного процесуального права, і виникають, змінюються та припиняються для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб і держави.У підрозділі 1.1 “Поняття та ознаки норми цивільного процесуального права” формулюється визначення норми цивільного процесуального права як встановлених або санкціонованих державою загальнообовязкових, формальновизначених правил поведінки організаційно-процедурного характеру, які з метою регламентації порядку здійснення правосуддя в цивільних справах, закріплюють права й обовязки учасників процесу та процедуру вчинення ними процесуальних дій, а також захищені від можливих порушень заходами державного примусу чи іншими процесуальними засобами. У підрозділі 1.2 “Класифікація та види норм цивільного процесуального права” доводиться, що за умови врахування різнопланових підстав для класифікації норм цивільного процесуального права, ми отримуємо не довільно сконструйовану класифікацію, а обєктивно зумовлений поділ юридичних норм, який після внутрішньої будови власне правової норми є другим рівнем загальної структури права. У підрозділі 1.3 “Внутрішня будова норми цивільного процесуального права” узагальнюються підходи до розуміння структурної будови норми цивільного процесуального права дозволяють узагальнити існуючі твердження і звести їх до чотирьох груп: 1) Класична течія, суть висловлювань прихильників якої стосується такої структурної будови будь-якої норми права, що в усіх випадках складається з трьох елементів, викладених у такій логічній схемі: “якщо - то - інакше”. У підрозділі 2.3 “Дія норми цивільного процесуального права за колом осіб” обґрунтовується, що межі чинності норм цивільного процесуального права залежать від обєктивних і субєктивних чинників, де до перших критеріїв слід віднести дію норм цивільного процесуального права в часі і в просторі, а до останніх - дію цих норм за колом осіб. Такий підхід, на наш погляд, дозволяє конструктивно поєднати ці, на перший погляд, несумісні і суперечливі твердження, а також законодавчо вирішити питання дії норми цивільного процесуального права за колом осіб, доповнивши положення ЦПК України статтею наступного змісту: “Норми цивільного процесуального права поширюють свою дію на всіх осіб, які на законних підставах перебувають на території України і застосовуються до осіб, які беруть участь у справі, інших учасників цивільного процесу під час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, а також виконання судових рішень”.Норми цивільного процесуального права здійснюють регулювання правовідносин, які виникають, змінюються і припиняються при здійсненні правосуддя, а також забезпечують втілення на практиці основоположних засад судочинства, реалізація яких сприяє пануванню законності, підвищує правосвідомість і виховує повагу до вимог законодавства в цілому; Норма цивільного процесуального права - це встановлені або санкціоновані державою загальнообовязкові, формальновизначені правила поведінки організаційно-процедурного характеру, які з метою регламентації порядку здійснення правосуддя в цивільних справах, закріплюють права й обовязки учасників процесу та процедуру вчинення ними процесуальних дій, а також захищені від можливих порушень заходами державного примусу чи іншими процесуальними засобами. Кожна норма цивільного процесуального права поряд із загальнопоширеними рисами, що притаманні нормам всіх без винятку галузей права, наділена рядом специфічних, властивих лише їй, ознак, серед яких необхідно обовязково виділити наступні: 1) спрямовані на виконання завдань цивільного судочинства - таких як охорона прав чи законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави або вчинення окремих процесуальних дій, покликані забезпечувати своєчасність, неупередженість і повноту розгляду та вирішення цивільних справ; Проаналізувавши