Філософське осмислення онтологічних й епістемологічних фундацій мови як системи лінгвістичних одиниць. Роль і місце нормативних структур мови і мовлення у людській культурі і пізнанні. Аналіз співвідношення нормативності і оцінювання в історії філософії.
Аннотация к работе
Мова як цілісний обєкт філософського аналізу диференціюється за лінгвістичними сутностями, яким на рівні структурного аналізу відповідають лінгвістичні одиниці (окремий клас функціонально означених лінгвістичних сутностей, придатних для вираження завершеної думки - пропозиції, речення, висловлювання, твердження і т.ін.). А предметом філософського аналізу мови стає передусім дослідження онтологічного й епістемологічного аспектів здійснення лінгвістичних сутностей у вигляді лінгвістичних одиниць як фактів мовлення, де особливим предметом інтересу є епістемологічний статус останніх, а також притаманна їм нормативність (імпліцитні норми), якою забезпечується їхнє конституювання. Типологічне віднесення лінгвістичних одиниць до власних норм здійснюється у процесах їхньої оцінки, в результаті якої встановлюється можливість для лінгвістичної одиниці мати фактичне значення. Такі процеси здійснюються на підставі конститутивного місця і функції нормативності (по відношенню до лінгвістичних одиниць), які й досліджуються у дисертації у звязку з оцінкою та її модусами. Introduction to Inferentialism", London, Cambridge, 2000), у якій розглядаються основні характеристики мовної нормативності, встановлюється "інтерналізм" характеру епістемічних норм лінгвістичних одиниць (якби норма була "екстерналістською" у її відношенні до своєї лінгвістичної одиниці, то її природа, її ідентичність не залежала б від цієї лінгвістичної одиниці).У першому розділі "Статус і функції нормативності" розглядається засаднича роль понять факту, норми, оцінки в формуванні концепту лінгвістичної одиниці, на прикладах з історії філософії переосмислюється співвідношення між нормативністю й оцінюванням, аналізується роль соціальних актів визнання в формуванні нормативності мовлення на основі аналізу комунікативної філософії, обґрунтовується необхідність і дається варіант відповіді на фундаментальне питання про епістемологічний статус лінгвістичних одиниць у його звязку з їх імпліцитною епістемічною нормативністю, дається формальне визначення норми лінгвістичної одиниці у вигляді правила "свідчення". У першому підрозділі "Поняття "норма", "факт", "оцінка" як методологічна база аналізу лінгвістичних одиниць" визначається окремий клас функціонально означених лінгвістичних сутностей, придатних для вираження завершеної думки, який називається лінгвістичними одиницями. Тобто статус норми як умови можливості лінгвістичної одиниці забезпечується суттєвим внутрішнім звязком, який має місце між цією нормою та її лінгвістичною одиницею. Отже, щоб перевірити справжність норми лінгвістичної одиниці, необхідно брати до уваги й інші умови здійснення лінгвістичної одиниці за цією нормою, оскільки у протилежному випадку унеможливлюється процедура контролю за виконанням умов, які задаються нормою. На противагу уявленню про те, що зміст лінгвістичної одиниці визначається як факт через оцінку, а норму лінгвістичної одиниці можна визначити, експлікуючи критерії оцінки, у представленому дослідженні висувається і обґрунтовується гіпотеза про первинність і необхідність попередньої наявності встановленої норми лінгвістичної одиниці для здійснення оцінки значення її змісту - тобто, стверджується пріоритет імпліцитної епістемічної нормативності (у викладеному вище розумінні) перед фактуальним здійсненням лінгвістичних одиниць, з яким вона повязується у процесах встановлення значення шляхом оцінювання.Представлене дослідження є спробою філософського осмислення онтологічних й епістемологічних фундацій мови як системи лінгвістичних одиниць, які є мовленнєвими виразами наших уявлень і являють собою факти мови. Такими фундаціями виступають імпліцитні епістемічні норми лінгвістичних одиниць, внутрішнім чином притаманні їм як свідчення їх слушності, яку ми схоплюємо на фоні інших норм мови у визначеному прагматично-комунікативному контексті. Інші норми і загальний контекст є необхідним супроводжувальним фоном для здійснення лінгвістичної одиниці, але принципову можливість лінгвістичної одиниці забезпечується саме її імпліцитною нормативністю. Дослідження проведено з урахуванням досвіду і результатів розробки його предметного поля у різних філософських традиціях (зокрема, у філософії мови) та суміжних дисциплінах з метою обґрунтованого формулювання фундаментальних методологічних засад для оцінювання лінгвістичних сутностей.