Особливості специфіки відображення норми й узусу перської мови в іншомовно-перському словнику. Аналіз відтворення фонетичної структури слів і часткової еквівалентності лексики перської мови. Заміна адекватного перекладу транслітерацією або транскрипцією.
Аннотация к работе
Слід зазначити, що в колишній радянській і сучасній російській лінгвоіраністиці проблематика перекладу перською мовою (на відміну від перекладу з перської мови) також не дістала належного відображення. Пропоноване дисертаційне дослідження є першою спробою 1) усунення дисбалансу між достатньо, на наш погляд, розробленою проблематикою перекладу з перської мови і мало розробленою проблематикою перекладу на перську мову і 2) створення теоретичного підґрунтя для лексикографічного опрацювання перської мови з метою укладання українсько-перських словників різних типів і функцій. З практики викладання перської мови відомо, що студенти, користуючись російсько-перським словником, припускаються у перекладі багатьох помилок, частину з яких роблять з власної вини, а інші - через недостатню інформацію словника про правила й обставини вживання перекладних еквівалентів. Досить поширеними є випадки порушення денотативної відповідності при запровадженні перекладних еквівалентів у іншомовно-перських лексикографічних джерелах, зокрема в російсько-перських словниках, якими користуються студенти, що вивчають перську мову в Україні. визначити напрямки та шляхи вдосконалення лексикографічних праць на матеріалі перської мови та способи мінімізації неточностей, властивих перекладним словникам; для цього розробити оптимальну структуру словникової статті лексикографічного джерела, відповідно до специфіки українсько-перського перекладу, розрахованого на користувачів, для яких перська мова є іноземною.У розділі 1 «Проблемні питання специфіки понять норми й узусу в перській мові» здійснено критичний аналіз загальнолінгвістичних поглядів на відмінності між нормою і узусом, вивчено джерела формування мовної норми та специфіку цього процесу в мовній ситуації Ірану, розглянуто проблему існування подвійних стандартів для перського письмового та усного мовлення, особливості відображення мовної норми й узусу у словниках різних типів, проаналізовано засадничі принципи перської лексикографії в її історичному розвитку й суперечності у поглядах на питання норми й узусу в сучасному іранському мовознавстві. Сучасна лінгвістика успадкувала низку поглядів та індивідуальних трактувань понять мовної норми й узусу (в українському мовознавстві - М.І. Погляди лінгвістів можна поділити на дві групи: ті концепції, за якими норма й узус мають подібні визначення і функції, і ті концепції, згідно з якими існує протиставлення норми і узусу. У перекладному словнику ситуація залежить від його адресованості до носіїв мови, з якої здійснюється переклад, або мови, якою здійснюється переклад, а також від напрямку перекладу. У розділі 2 «Засоби відображення норми й узусу в перекладних словниках» вивчено роль синонімів у словниковій статті, розглянуто проблему віднаходження перекладного еквіваленту, досліджено відмінності сполучуваності слів у мовах оригіналу і перекладу, простудійовано проблему визначення ролі словникових поміток (ремарок) у перекладних лексикографічних джерелах порівняно з іншими типами словників, окреслено труднощі вибору способу перекладу безеквівалентної лексики.Як показало вивчення наявної лінгвістичної літератури, проблема відображення норми і узусу перської мови в перекладних словниках у контексті українсько-перського та російсько-перського перекладу вперше стала предметом наукового дослідження у лінгвістиці. Питання норми й узусу особливо гостро постає в перській мові через неоднорідність сучасного ареалу мови, а також через значні іншомовні впливи в історичному минулому (особливо з боку арабської та тюркських мов), у звязку з чим проводиться державна політика штучного коригування і підтримки лексичних норм, яку здійснює Іранська академія мови й літератури. А словник, створений для перекладу з рідної мови на іноземну, повинен містити лише сучасну норму (без її застарілих елементів), оскільки перекладні еквіваленти з нього застосовуються в активному живому мовленні. Розкрито три основні чинники, які спричиняють відмінності у валентності слів: 1) не відображена словниками розбіжність у семантиці, яка стає помітною при сполученні слів; 2) різна етимологія слів (у мовах із зовнішньою флексією, як-от у перській, похідні слова тяжіють до сполучення з іншими у спосіб, схожий на спосіб сполучення початкового слова); 3) наявна у перській мові тенденція уникати поєднання в межах одного словосполучення лексем різномовного походження. Тому розроблено комплекс пропозицій щодо впорядкування статті, які носять рекомендаційний характер: 1) при наведенні часткових еквівалентів слід обовязково зазначати, який саме семантичний аспект слова-оригіналу відображає перекладний еквівалент; 2) якщо українське або російське слово у певному сталому словосполученні перекладається інакше, ніж в ізольованій формі, то слід наводити таке словосполучення з перським перекладом; 3) усі синоніми, якщо вони є перекладними еквівалентами словянської лексеми, слід наводити у словниковій статті; 4) засоби керування необхідно наводити скрізь і послідовно у випадках, коли воно обмежене чіт