Становлення, нормативне закріплення і розвитку змісту й значення норм цивільного процесуального права України. Структура внутрішньої будови норми цивільного процесуального права, специфіка її окремих складових - гіпотези, диспозиції та санкції норм.
Аннотация к работе
У звязку з цим усе більшої актуальності набуває проблема не просто якісного оновлення категоріально-понятійного апарату науки цивільного процесуального права, але й узагалі концептуально відмінного підходу до текстуального закріплення норм цієї галузі права в нормативно-правових актах. Зокрема, йдеться про особливості дії норми цивільного процесуального права в часі, просторі та за колом осіб. розглянути структуру внутрішньої будови норми цивільного процесуального права і дослідити специфіку її окремих складових - гіпотези, диспозиції та санкції норм цивільного процесуального права; Обгрунтовується наявність, окрім загальних ознак, властивих всім нормам права (загальнообовязковість, формальна визначеність, установленість або санкціонованість державою, гарантованість заходами державного примусу), специфічних особливостей, притаманних виключно нормам цивільного процесуального права, а саме: 1) спрямованість на виконання завдань цивільного судочинства - забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ; 2)реалізуються з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; 3)системний характер норм цивільного процесуального права полягає в тому, що при розгляді і вирішенні цивільних справ застосовується не окреме правило поведінки, а певна сукупність норм цивільного процесуального права; 4) організаційно-процедурний характер, що розрахований на неодноразове використання в типових, повторюваних ситуаціях; 5) особливим адресатом норм цивільного процесуального права виступає суд. Практичне значення висновків і пропозицій, що містяться в дисертаційному дослідженні, полягає у тому, що вони можуть бути використані: 1) у законодавчій діяльності - з метою подальшого вдосконалення цивільного процесуального законодавства та узгодження його положень зі змістом нормативно-правових актів матеріальних галузей права, а також істотного оновлення структури цивільного процесуального кодексу України; 2) у правозастосовчій діяльності - для уникнення розрізненого тлумачення норм цивільного процесуального права в процесі їх реалізації при здійсненні правосуддя в цивільних справах; 3) у науково-дослідницькій діяльності - для наступного поглибленого наукового аналізу проблем, повязаних із реалізацією норм цивільного процесуального права України в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах; 4) у навчальному процесі - шляхом розробки та читання лекцій зі спецкурсів із цивільного процесуального права для студентів вищих юридичних закладів освіти, а також при підготовці підручників, навчальних посібників із зазначених дисциплін цивільного процесуального права України.У підрозділі 1.1 “Поняття та ознаки норми цивільного процесуального права” формулюється визначення норми цивільного процесуального права як встановлених або санкціонованих державою загальнообовязкових, формальновизначених правил поведінки організаційно-процедурного характеру, які з метою регламентації порядку здійснення правосуддя в цивільних справах, закріплюють права й обовязки учасників процесу та процедуру вчинення ними процесуальних дій, а також захищені від можливих порушень заходами державного примусу чи іншими процесуальними засобами. Обгрунтовується наявність окрім загальних ознак, які властиві всім нормам права (загальнообовязковість, формальна визначеність, установленість або санкціонованість державою, гарантованість заходами державного примусу), специфічних особливостей, притаманних виключно нормам цивільного процесуального права, а саме: 1) встановлюються або санкціонуються компетентними органами держави Україна у вигляді правил поведінки самостійної галузі права; 2.) спрямовані на виконання завдань цивільного судочинства - таких як охорона прав чи законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави або вчинення окремих процесуальних дій; покликані забезпечувати своєчасність, неупередженість і повноту розгляду та вирішення цивільних справ; 3) перебуваючи у тісному взаємозвязку з іншими галузями права, цивільно-процесуальні норми виступають засобами реалізації на практиці та захисту порушених чи оспорюваних прав субєктів матеріально-правових відносин; 4) цивільний процес, що виникає по конкретній справі, обслуговується не окремими нормами - щоразу залучається практично вся галузь цивільно-процесуального права, тобто повністю задіюється складна, внутрішньо узгоджена і цілісно структурована нормативна система; 5) характеризуються організаційно-процедурним характером, викладених у них приписів, які закріплюють детальну регламентацію (спосіб та послідовність вчинення, а також форму вираження результатів) усіх процесуальних дій учасниками судочинства, що розрахована на неодноразове використання в типових, повторюваних ситуаціях; 6) є загальнообовязковими для всіх осіб (громадян Україні, іноземних громадян та осіб без громадянства, юридичних осіб тощо), які вступають чи залучаються до цивільного процесу на засадах юридичної рівності; 7) особливим адресатом но