Норми права, якими встановлюються межі дозволеної та забороненої поведінки різних учасників певних суспільних відносин. Створення моделі дефініції кримінально-правової норми як загальнообов"язкового правила поведінки та пов"язаного з ним веління.
Аннотация к работе
Коли йдеться про регулювання суспільних відносин засобами кримінального права, то складається враження, що держава зацікавлена в регулюванні відносин, що виникають у звязку вчиненням кримінально-протиправних діянь. До такого висновку можна дійти, якщо ознайомитися зі змістом підручників із загальної частини кримінального права, в яких висловлена саме така теза - кримінальне право регулює суспільні відносини, що виникають між державою й особою, яка вчинила кримінально-протиправне діяння, передбачене Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі - КК). У нашому розумінні норма кримінального права є загальнообовязковим правилом поведінки щодо невчинення кримінально-протиправного діяння, передбаченого ЗУПКВ, і органічно повязаним з ним велінням, дотримання якого забезпечується примусовим потенціалом засобів кримінально-правового впливу [1, С. У контексті поняття норми кримінального права повязаним з правилом поведінки велінням буде розумітися вимога дотримання зафіксованих у статтях КК правил, що визначають законність та обґрунтованість її застосування. До таких велінь слід включати принципи дії норм кримінального права у часі та просторі, специфічні прояви самого діяння (стадіальність, вчинення діяння у співучасті з іншими особами (не виконавцями)), положення, що стосуються субєкта (субєктного складу) кримінально-протиправного діяння і його вини при вчиненні такого діяння, давність вчинення такого діяння.