Сучасний філософський світогляд про ноосферу як сферу розуму, її ознаки та завдання. Основні положення вчення Вернадського про феномен техніки та наукового прогресу як рушійної сили у розвитку людства. Еволюція людини та її гармонія з ноосферою.
Аннотация к работе
Вернадським, біосфера - це злагоджена до найдрібніших деталей, єдина система, в якій живі організми мають вплив один на одного. Та через людську діяльність все більше стали змінюватися моря та частини океанів, створюються нові штучні хімічні речовини. Більш того, людиною створюються нові види і раси живих організмів. Вперше за історію розвитку людства людина пізнала та охопила майже всю біосферу - немає жодного куточка світу, де не була людина та де не змогла би вижити, якщо їй це знадобилося б. Як показує практика, завдяки непродуманої та рушійної діяльності людина природа зазнала катастрофічних екологічних проблем у ХХ-ХІ століттях, з наслідками яких ми повинні зараз рахуватись.Натомість Вернадський вважав, що еволюція ще не завершилась, а триває і в період своєї найвищої стадії - ноосфери, яка вже настала. Дотримуючись ідей Вернадського, людина у змозі взяти на себе ролі свідомого регулятора всіх глобальних процесів, визначаючи подальшу долю біосфери. Якщо раніше людина постійно повинна була пристосовуватися до оточуючого середовища, намагатися вижити навіть у досить сприятливих умовах, то за останні століття людство перетворилося на нову геологічну силу. Якщо біосфера - це оболонка живої речовини на планеті Земля, то ноосфера - це, фактично, та ж біосфера, але яка вже підпорядковується не сама собі та внутрішнім процесам саморегуляції (який, до речі, у великій степені складався з діяльності живих істот, але їх низький рівень розвитку інтелекту накладав обмеження на відведену їм роль у цьому процесі), а науковій думці людства. Лотка, що «думка не є формою енергії», постановив нову загадку: «Так як же думка може змінювати матеріальні процеси?» Та, якщо звернутися до психоаналізу, а конкретно до того, як людина приймає рішення щось зробити, то стає зрозумілим, що спочатку людина (у широті поняття ноосфери - людство) розглядає проблему ту чи іншу можливість, зважує всі її позитивні та негативні наслідки, та потім приймає рішення, на основі якого вже діє, використовуючи доступні ресурси.У цьому питанні я буду спиратися на бачення ноосфери Вернадським, коли ноосфера є одним з етапів розвитку біосфери, а не окремим явищем. Сучасний етап розвитку цивілізації визначається різким загостренням суперечностей між людиною і природою, між розвиненими і бідними державами, між різними класами суспільства. Споживання природних ресурсів зараз знаходиться у критичній точці, ненажерливий ринок потребує все більше товарів, а це, у свою чергу, збільшує тиск на біосферу з боку промисловості, енергетики та сільського господарства. На масштабність цього процесу вказують такі дані: за останні 100 років населення Землі зросло втричі, світова економіка - у 20 разів, промислове виробництво - у 50, обсяги споживання палива - у 30 разів. Та для цього потрібно змінювати наше сприйняття доступності ресурсів планети, формувати в людях новий тип менталітету, направлений на благополуччя не окремої спілки людей, а на все суспільство загалом.Учений довів, що діяльність людини вже розвилася до рівня функцій біосфери, утворюючи нове розуміння цих процесів впливу на навколишнє середовище - ноосферу. І тут перед нами постає два можливих сценарію розвитку подій: або людство не навчиться контролювати свої потреби і самознищиться, або знайде в собі сили та розум використати відкриті перед нами перспективи самовдосконалення на шляху до розвитку людства зі стану земних істот до створінь космічних. І хто знає, можливо з часом, якщо прислухаємося до ідей Вернадського, людина знайде гармонію з ноосферою, а значить, і з Землею, щоб розвинутись до можливості виходу за її межі.