Встановлення характерних ознак хрононімів як класу власних назв, порівняльне вивчення хрононімів російської та китайської мов. Визначення базових уявлень про час, референтної бази, їх стратифікація та аналіз ономасіологічних груп хрононімів в обох мовах.
Аннотация к работе
Актуальність цієї дисертаційної роботи полягає в тому, що у ній вперше в Україні проведено зіставний аналіз хрононімів(власних назв відрізків часу) в різноструктурних онімічних просторах китайської і російської мов. Мета дисертаційного дослідження - виявлення ономасіологічних груп китайських і російських хрононімів, встановлення чинників, які зумовлюють вибір ознак номінації і твірних мовних одиниць в обох мовах. Обєктом дослідження є пропріальні найменування відрізків часу китайської і російської мов, які співвідносяться з астрономічним та історичним часом і в яких відбивається своєрідність моделей часу в свідомості двох народів з дуже різними реаліями культурно-історичного життя. Матеріалом дослідження стали хрононіми, вибрані з китайських і російських календарів різних типів, енциклопедій, памяток писемності, словників, довідників і довідкових посібників, історико-географічних, історико-етнографічних і хронологічних видань та досліджень китайською і російською мовами. Досліджено референтну базу хрононімії кожної мови, її структурування і стратифікацію; визначено базові для хрононімної номінації уявлення про час і їх вплив на вибір ознак номінації та твірних лексичних одиниць; визначено групи китайських і російських хрононімів, які позначають астрономічний та історичний час; виявлено подібності і відмінності у пропріальній номінації відрізків часу в китайській і російській мовах.Ці роботи складають методологічне підгрунтя для подальшого різнобічного вивчення пропріальних позначень відрізків часу.У зіставному аспекті хрононіми китайської і російської мов ще не вивчалися ні в українській і російській, ні в китайській ономастиці.У даній дисертації зіставляються мотиви і мотивуючі ознаки номінації, які використовуються при утворенні хрононімів у китайській і російській мовах. Час сприймався давніми китайцями не як послідовність, а як комплекс неоднорідних і нерівноцінних відрізків - ер, епох, пір року, сезонів. За межами цього відрізку час розкручувався нескінченно малими і великими природними і введеними людьми циклами. Яскравою особливістю хрононімної номінації в китайській мові в період її становлення і формування номінаційних моделей є те, що прийоми створення хрононімів, які складалися, однаковою мірою й одночасно спиралися і на циклічні, і на лінійні уявлення про час. Такі хрононіми відбивають: 1) порядкове місце дня в місячному річному циклі - Юаньсяоцзе “Свято першої ночі”, Дуаньуцзе “Пятий [день] пятого [місяця]”, Цісіцзе “Свято сьомої ночі” й ін.; 2) ритуали й елементи обрядовості - Тянцанцзе “Свято поповнення комори”, Тяньчуаньцзе “Одягання (лагодження) неба”, Ханьшицзе “Свято холодної їжі”, Ханьіцзе “Свято зимового одягу”, Саоченжи “Прибирання пилюки” ін.; 3) субєкт або обєкт поклоніння - Нюйвандань “Народження князя волів”, Тянькуанцзе “Свято Небесного Дарунка”; 4) подія - Шайлунпао “Висушування халата дракона”, Пошуйцзе “Свято виливання води”, Чжишуцзе “Свято висадки дерев” й ін.; 5) включеність людської життєдіяльності в природно-космічні ритми - Чуньцзе “Весняне свято” (закріплений за референтом “новий рік” за місячним календарем), Данянь “Великий Новий рік”, Сяонянь “Малий Новий рік”, Юаньдань “Перший ранок” (перший день нового місячного року), Чусі “Знищення ночі”, Цинмін “Ясно і світло” (глибинна змістовність назви повязана з початком нового циклу, коли день стає довшим за ніч); 6) державно-ідеологічні реалії сучасного Китаю - Гоцзі лаодон фунюй цзе (рос. еквівалент Международный женский день), Гоцзі ертун цзе (рос. еквівалент День защиты детей), Цзяошицзе (рос. еквівалент День учителя), Гоцінцзе “Свято утворення держави” і под.Хрононімна номінація в китайській і російській мовах базується на двох моделях сприйняття часу - циклічній і лінійній. Розходження між хрононіміями полягає у виборі конкретної ознаки номінації, а також сегментації потоку часу. У ній відсутнє перенесення хрононімів з одного відрізка часу на інший; циклічність сприйняття часу виявляє себе шляхом іменування тижнів з опорою на назву тижня, а також попередніх діб через наступні і навпаки. Лінійність сприйняття часу в китайській хрононімії домінує при перенесенні назв династій на епохи, найменувань подій-на відповідні проміжки часу. Розходження в доборі ознак номінації відрізків астрономічного часу в китайській і російській хрононіміях полягають у наступному: 1) у російській хрононімії виділяється деталізована система ознак номінації, що відбиває рух сільськогосподарського річного циклу, у китайській хрононімії такі ознаки номінації практично не виділяються; 2) у російській хрононімії однією з провідних ознак номінації є субєктно-меморіальна, втілювана у відагіонімних похідних, у китайській хрононімії вона займає периферійне місце; 3) у китайській хрононімії важливу роль відіграє символізація чисел, а для російської хрононімії вона неактуальна; 4) для китайської хрононімії характерне більш ортодоксальне й активне відображення обрядовості та ритуалів.