Простір як універсальна мовно-світоглядна структура, категорії простору в філософії, природознавстві та ін. науках. Лексико-семантичне поле "Простір" у мовній картині народної пісні, мовні одиниці "Міфопоетичний простір", "Свій" та "Чужий" простір.
Аннотация к работе
Літературознавці та фольклористи розглядають простір у межах сюжету, композиції та образів художнього твору (відомого чи безіменного автора), вбачаючи єдність просторових і часових констант. Представники лінгвосеміотики намагаються встановити знакову природу просторових координат, етнолінгвісти вивчають культурні смисли, закладені в мовних одиницях з просторовим значенням, а мовознавці зясовують засоби вираження категорії простору. Специфіку нашого дослідження становить аналіз лексико-концептуальної універсалії простору пісенного фольклору на основі виокремлених номінацій простору в структурі народнопоетичних текстів. Проблему вербалізації простору в мовознавстві та етнолінгвістиці досліджували Є. Мета дослідження полягає у виділенні й характеристиці мовних засобів лексико-семантичного поля простору в українських народних піснях.Висвітлено специфіку символу в фольклорі, принципи моделювання ЛСП "Простір" у народнопоетичній мовній картині світу. У пятому підрозділі визначено основні параметри національно-мовної картини світу загалом й уснопісенної зокрема та специфіку ЛСП "Простір". До складу ЛСП "Простір" в усній словесності входять мікрополя "Міфопоетичний простір", "Свій простір" та "Чужий простір". Один із найбільш опоетизованих у народнопісенних текстах (особливо в колядках і щедрівках) мовний образ прадерева, дерева життя, райського дерева, який позначено номінаціями дуб, явір, береза, сосна, верба, калина, яблуня, вишня тощо, наприклад: Тогди не било неба, ні землі, А но лем било синоє море, А серед моря зелений явір (Колядки і щедрівки).